Законы Украины

Новости Партнеров
 

Обсяг правоздатності юридичної особи визначається Цивільним кодексом України, який є офіційним кодифікованим законодавчим актом і має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативний акт

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року


               СУДОВА ПАЛАТА З ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А
                            14.01.2002
 
                             (Витяг)
     Тернопільським транспортним прокурором в інтересах держави  в
особі   Тернопільського  державного  підприємства  по  перевезенню
вантажів та пасажирів  (далі  -  ДП)  був  пред'явлений  позов  до
відкритого  акціонерного товариства "Підволочиське хлібоприймальне
підприємство" (далі - ВАТ) про  стягнення  плати  за  користування
вагонами.  За  клопотанням  сторін  належним відповідачем у справі
залучено спільне підприємство "Райз-інвест" (далі - СП).
     Рішенням арбітражного суду Тернопільської області від 25 - 30
травня  2000 р.  позов задоволено і стягнуто на користь ДП 15 тис.
314 грн. з ВАТ та 101 тис. 268 грн. із СП. Постановою цього ж суду
від 25 жовтня 2000 р. зазначене судове рішення скасовано у зв'язку
з неповнотою з'ясування всіх обставин справи,  а  оскільки  ВАТ  є
отримувачем  вантажу,  з  нього на користь позивача було в повному
обсязі стягнуто плату за користування вагонами.
     Постановою Вищого арбітражного суду  України  від  28  квітня
2001  р.  постановлені  у  справі  рішення  скасовано  й  у позові
відмовлено.  Мотивом прийняття такої постанови стало  те,  що,  на
думку  судової  колегії,  відповідно  до п.  137 Статуту залізниць
України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від  6
квітня 1998 р.  N 457 ( 457-98-п );  далі - Статут) підприємствам,
установам  та  організаціям  залізничного  транспорту   загального
користування  право на пред'явлення позовів про стягнення плати за
користування  вагонами   не   надано,   воно   належить   виключно
залізницям, і тому позов, заявлений прокурором в інтересах держави
в особі ДП, є безпідставним.
     За касаційною скаргою ДП  Верховний  Суд  України  переглянув
постанову Вищого арбітражного суду України і задовольнив касаційну
скаргу з таких підстав.
     Відповідно до ст.  23 ЦК ( 1540-06 )  юридичні  особи,  тобто
підприємства, установи, організації, які мають відокремлене майно,
можуть від свого імені набувати майнових та  особистих  немайнових
прав  і  нести обов'язки,  бути позивачами і відповідачами в суді.
Реалізація вказаних  прав  та  обов'язків  згідно  зі  ст.  26  ЦК
забезпечується  цивільною  правоздатністю,  яка  виникає з моменту
затвердження статуту або положення юридичної особи,  а у випадках,
коли  остання  повинна  діяти на підставі загального положення про
організації даного виду,  - з моменту видання компетентним органом
постанови  про  її  утворення.  Якщо  статут  підлягає реєстрації,
правоздатність юридичної особи виникає в момент вчинення цієї дії.
Таким чином,  можливість бути позивачем і відповідачем в суді - це
один із елементів правоздатності юридичної  особи,  яка  визначена
Цивільним  кодексом Української РСР.  Застосування ж при вирішенні
даного спору вимог п.  137 Статуту ( 457-98-п )  є  помилковим  та
необгрунтованим,  оскільки  це підзаконний нормативний акт.  Обсяг
правоздатності юридичної особи визначається  зазначеним  Кодексом,
який  є  офіційним  кодифікованим  законодавчим  актом  і має вищу
юридичну силу, ніж Статут.
     Крім того,  в інформаційному  листі  від  7  квітня  1994  р.
N 01-8/237 ( v_237800-94 ) Вищого арбітражного суду України йшлося
про те,  що право на пред'явлення позову  до  вантажовідправників,
вантажоодержувачів та пасажирів належить як управлінням залізниць,
так і  відділенням  чи  іншим  лінійним  підприємствам  залізниць,
наділеним  правом  юридичної  особи.  На  час  пред'явлення позову
позивач був юридичною особою, тобто мав відповідну правоздатність.
Іншим інформаційним листом від 10 березня 2000 р. N 01-9/106 Вищий
арбітражний суд України роз'яснив,  що позови,  які випливають  зі
Статуту,  можуть заявлятися виключно управліннями залізниць,  що й
було відображено у постанові Вищого арбітражного суду України  від
28 квітня 2001 р.
     Таким чином,  Вищим арбітражним судом України по-різному було
застосовано  положення  одного  й  того самого закону при розгляді
аналогічних справ.
     Виходячи з викладеного,  судова палата з господарських  справ
Верховного   Суду   України   касаційну  скаргу  ДП  задовольнила,
постанови арбітражного суду Тернопільської області від  25  жовтня
2000 р.  та Вищого арбітражного суду України від 28 квітня 2001 р.
скасувала,  а справу направила на новий судовий  розгляд  до  суду
першої інстанції в іншому складі суду.
 
 "Вісник Верховного Суду України",
 N 6, листопад - грудень, 2002 р.
 




>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD27.17711
EUR31.97658
RUB0.46191
PLN7.6055
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка