Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про визнання недійсним рішення

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року


              ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
                          Р І Ш Е Н Н Я
 
 14.01.2002                                Справа N А-15712/1-03
 
 
 
     Суддя <...>  за  участю  представників  сторін:  позивача   -
Монагарова О.Я.  - за дорученням відповідача - <...>,  розглянувши
матеріали справи за позовом ТОВ <...>  до  <...>  міжрайонної  ДПІ
Харківської   області   <...>   про   визнання  недійсним  рішення
встановив:
     Позивач -  ТОВ  <...> після доповнення позовних вимог просить
визнати  недійсним  рішення  <...>  МДПІ  Харківської  області   N
647/23-104-21196970/8260 від 25.10.2001 р. про донарахування ПДВ у
розмірі 3711,0 грн. та застосування санкцій у розмірі 9406,6 грн.,
всього:  13117,0  грн.  та визнати недійсним розпорядження ДПІ про
внесення змін у суму  ПДВ  за  результатами  перевірки  податкової
декларації  з  ПДВ  N  23-104/20  від  25.10.2001  р.  у зв'язку з
невідповідністю висновків,  які викладені в акті перевірки  нормам
діючого  законодавства  з оподаткування та повернути з держбюджету
кошти,  які сплачені у зв'язку з прийняттям  вказаного  рішення  в
розмірі 14540,23 грн.
     Відповідач -  <...>  МДПІ  Харківської  області  з  позовними
вимогами  не згоден,  в обгрунтування заперечень до позовних вимог
посилається на висновки акту  додаткової  перевірки  позивача  від
16.10.2001  р.  N  23-104/329,  яким  встановлені  порушення  норм
чинного законодавства та просить у позові відмовити, проте, сплату
сум по платіжним дорученням у розмірі 14540,23 грн. підтверджує.
     Як встановлено  із  наданих  в  судове  засідання  матеріалів
21.05.2001   р.,   з   працівниками   відповідача  була  проведена
позапланова перевірка сум ПДВ,  заявлених позивачем у декларації з
ПДВ  до  відшкодування  бюджету  за  березень  2001 року в розмірі
33968,0 грн.,  про що  складено  акт  N  23-104/156.  На  підставі
вказаного акту перевірки позивача встановлено завищення бюджетного
відшкодування та прийнято відповідачем. Розпорядження про внесення
змін  у визначену платником суму ПДВ N 23-104/8 від 29.05.2001 р.,
яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 53 грн. та
прийнято  рішення від 29.05.2001 р.  про застосування та стягнення
санкцій  у  розмірі  223,0  грн.   Вказані   акти   позивачем   не
оскаржувались, так як він вважає, що прийняті згідно вимог чинного
законодавства.  Таким чином,  сума,  яка підлягає відшкодуванню  з
бюджету  згідно  поданій  декларації  за  березень  2001  року  та
підтверджена  перевіркою  відповідача  (акт  від  21.05.2001  р.),
склала 33915,0 грн.
     У березні 2001 року позивачем прийнято рішення про перехід на
спрощену систему оподаткування по ставці єдиного податку в розмірі
10 %  згідно з Указом  Президента  "Про  внесення  змін  до  Указу
Президента України  від  03.07.98  р.  N 727 "Про спрощену систему
оподаткування,    обліку    та    звітності    суб'єктів    малого
підприємництва" від 28.06.99 р. N 746/99 ( 746/99 ).
     16.10.2001 р.  відповідачем проведена додаткова перевірка сум
ПДВ, заявлених до відшкодування з бюджету за березень 2001 року та
складено акт N 23-104.
     На підставі  додаткового  акта  від 16.10.2001 р.,  в якому з
посиланням  на  п.  4.1  розділу  4  Методичних  рекомендацій   по
застосуванню   нормативно-правових   актів   по  стягненню  ПДВ  з
операцій,  що здійснюються суб'єктами підприємницької  діяльності,
котрі  перейшли  на  спрощену  систему  оподаткування,  обліку  та
звітності,  позивачу зменшено відшкодування ПДВ за  березень  2001
року  на  33915,0 грн.,  про що прийнято розпорядження N 23-104/20
від  25.10.2001  р.  та  рішення  про  застосування  та  стягнення
штрафних   (фінансових)  санкцій  N  647/23-104-21196970/8260  від
25.10.2001 р.,  яким позивачу донараховано ПДВ  за  березень  2001
року у розмірі 3711,0 грн.  та на підставі пп.  17.1.3 п. 17.1 ст.
17 Закону України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників
податків  перед  бюджетами  та  державними  цільовими фондами" від
21.12.2000 р.  N 2181-III ( 2181-14 )  на  донараховану  суму  ПДВ
застосовані санкції у розмірі 9406,0 грн., всього: 13117,0 грн. за
порушення позивачем пп.  7.4.3 п.  7.4 ст.  7 Закону України  "Про
ПДВ" (  168/97-вр ),  пп.  5.8.2 розділу 5 наказу ДПА України "Про
порядок заповнення  і  подання  податкової  декларації   по   ПДВ"
( z0250-97 ).
     Позивачем для    отримання    податкового    повідомлення   N
0000152310/0  від  25.10.2001  р.  про  необхідність  сплати  суми
податкового   зобов'язання   з   ПДВ   у   розмірі  13117,0  грн.,
нарахованого  згідно  рішення  відповідача  від  25.10.2001  р.  N
647/23-104-21196970/8260,   та   податкової  вимоги  N  1/119  від
14.11.2001  р.  з  вимогою  сплатити  узгоджену  суму  податкового
зобов'язання по ПДВ у розмірі 13064,0 грн.:  у т.  ч. ПДВ - 3711,0
грн.,  штрафні санкції 9353,0 грн.,  вказану суму було сплачено на
підставі платіжного доручення N 294 від 30.11.2001 р.
     Крім того,  позивачем на підставі  пп.  17.1.7  ст.  17,  пп.
16.4.1 ст.  16  Закону  України  від  21.12.2000  р.  N   2181-III
( 2181-14 ) був сплачений штраф у розмірі 10 % у сумі 1306,40 грн.
згідно платіжного доручення N 295 від 30.11.2001 р.  у  зв'язку  з
несвоєчасною  сплатою  узгодженої  суми  податкового  зобов'язання
13064,0 грн.  та пеня  у  розмірі  169,83  грн.  згідно  платіжних
доручень  N 296 від 30.11.2001 р.,  N 302 від 04.12.2001 р.  Таким
чином, загальна сума податкових зобов'язань, що сплачена позивачем
у зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення,  склала
14540,23 грн.,  що також не  заперечує  відповідач,  у  листі  ДПІ
N 10026/19-134  від  14.12.2001  р.  та  у  листі N 337/19-013 від
11.01.2002 р. вказує, що заборгованість дійсно погашена платіжними
дорученнями NN 294,  295,  296,  302,  яку він просить повернути з
бюджету.
     Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення  сторін,
суд   вважає   вимоги   позивача  обгрунтованими  та  підлягаючими
задоволенню на підставі нижчевикладеного.
     Згідно з пп.  7.7.1 п.  7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" від 03.04.97 р.  N 168/97-ВР ( 168/97-вр ) (зі
змінами та доповненнями) (далі - Закон) суми податку, які належать
до  сплати  в бюджет або відшкодуванню з бюджету,  визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань,  які виникли у
зв'язку з таким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
     Згідно з пп.  7.7.3 п.  7.3 ст. 7 Закону ( 168/97-вр ) у разі
якщо по результатам звітного періоду сума,  яка  визначена  згідно
пп.  7.7.1  вказаної  статті,  має  від'ємне  значення,  така сума
підлягає  відшкодуванню  платнику  податку  з  Державного  бюджету
України протягом місяця після надання декларації.
     Вимоги Закону України "Про ПДВ"  (  168/97-вр  )  не  містять
вимог  про зменшення сум податкового кредиту по товарним залишкам,
придбаним платником ПДВ,  при знятті з  обліку  платника  ПДВ.  Не
містить такої  вимоги  і  Указ  Президента України від 28.06.99 р.
N 746/99 ( 746/99 ).
     Згідно ст.  4  ГПК  України  ( 1798-12 ) господарський суд не
застосовує акти державних  та  інших  органів,  якщо  ці  акти  не
відповідають законодавству України.
     Методичні рекомендації  до  застосування  нормативно-правових
актів  про  стягнення  ПДВ  з  операцій,  які  здійснюють СПД,  що
перейшли на спрощену систему оподаткування,  обліку та  звітності,
які   доведені   листом   ДПА   України   від   27.08.2001   р.  N
11563/7/16-1117 ( v1563225-01 ), не є нормативно-правовим актом та
не можуть встановлювати нових правових норм.
     Вказані в  декларації  суми  з  ПДВ  за  березень  2000  року
підтверджені перевіркою відповідача, за результатами якої зменшена
сума бюджетного відшкодування за березень 2000 року на  53,0  грн.
Таким чином,  сума ПДВ,  яка підлягає відшкодуванню з бюджету,  за
березень 2000 року складає 33915,0 грн.
     Крім того,  суд вважає необхідним зазначити,  що згідно п. 12
Інструкції  про  порядок  застосування   та   стягнення   штрафних
(фінансових)   санкцій   органами   державної  податкової  служби,
затвердженої наказом  ДПА  України  від  17.03.2001   р.   N   110
( z0268-01  ),  факти порушень податкового та іншого законодавства
посадова особа органу державної податкової служби  оформляє  актом
документальної   перевірки,   в  якому  чітко  викладається  зміст
порушення з обгрунтуванням порушених норм  законодавчих  актів  та
вказуються конкретні її пункти та статті.
     В додатковому акті перевірки від 16.10.2001  р.  відповідачем
не  вказано  зміст  порушення з посиланням на норми закону,  які б
передбачали проведення коригування сум ПДВ при знятті платника ПДВ
з  обліку,  не  вказано,  вартість  яких товарів не відноситься до
складу валових  витрат  виробництва  і  не  підлягає  амортизації,
стосовно яких суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту
в  попередніх  звітних  періодах  та  зобов'язані  зменшити   суму
податкового кредиту на суму ПДВ,  сплаченого (нарахованого) при їх
придбанні,   у   розмірі,    який    відповідає    частці    таких
недовикористаних  в  оподаткованих  операціях в попередніх звітних
періодах  товарних  залишків  шляхом  відображення  у   податковій
декларації  з  ПДВ,  тому  зазначене  порушення  в  акті перевірки
зроблено відповідачем на припущенні фактів порушень та не доведено
також і в судовому засіданні.
     Крім того,  суд вважає необхідним зазначити,  що згідно  норм
діючого законодавства України не передбачено проведення додаткової
або повторної перевірки сум,  які  заявлені  платником  податку  у
податковій  декларації  до відшкодування з Державного бюджету,  що
було зроблено відповідачем  при  складанні  додаткового  акту  від
16.10.2001   р.,   та   за  його  результатами  зменшено  бюджетне
відшкодування сум ПДВ за березень 2001 року у розмірі 33915,0 грн.
і  прийнято розпорядження N 23-104/20 від 25.10.2001 р.  При цьому
розпорядження N 23-104/8 від 29.05.2001 р., яким зменшено бюджетне
відшкодування  на  53,0 грн.  (згідно акта від 21.05.2001 р.),  не
змінено та не скасовано.
     З таких    обставин   суд   вважає   прийняття   відповідачем
розпорядження ДПІ про внесення змін у  суму  ПДВ  за  результатами
перевірки  податкової  декларації з ПДВ N 23-104/20 від 25.10.2001
р.  та рішення N 647/23-104-21196970/8260 від  25.10.2001  р.  про
донарахування ПДВ у розмірі 3711,0 грн.  та застосування санкцій у
розмірі 9406,6 грн., всього: 13117,0 грн. неправомірним, таким, що
суперечить вимогам чинного законодавства,  а вказані розпорядження
та рішення визнано недійсними.
     Враховуючи, що  оскаржувані  рішення та розпорядження визнані
недійсними,  суми у розмірі 14540,23 грн., які виплачені у зв'язку
з  їх  прийняттям,  підлягають  поверненню з бюджету,  як надмірно
сплачені.
     На підставі вищевикладеного,  керуючись ст.  4, 33, 49, 82-85
ГПК України ( 1798-12 ) В И Р І Ш И В:
     1. Позов задовольнити.  Визнати недійсним рішення <...>  МДПІ
Харківської  області  N 647/23-104-21196970/8260 від 25.10.2001 р.
про застосування та стягнення штрафних санкцій з ПДВ до ТОВ  <...>
у розмірі 13117 грн. та визнати недійсним розпорядження <...> МДПІ
Харківської області N 23-104/20 від  25.10.2001  р.  про  внесення
змін  у  суму ПДВ за результатами попередньої перевірки податкової
декларації з ПДВ.
     2. Повернути з бюджету ТОВ <...>:
     3711,0 грн. ПДВ - сплачені на реєстраційний рахунок <...>
     9353,0 грн. штрафні санкції з ПДВ <...>
     1306,40 грн. штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої
суми податкових зобов'язань з ПДВ <...>
     169,83 грн. пені <...>.
     3. Стягнути з рахунка <...> МДПІ Харківської області <...> на
користь ТОВ <...> 85 грн.,  145,4 грн.  держмита та 69 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
     Накази видати після набрання рішенням законної сили.
 
 Суддя <...>
 
 "Податки та бухгалтерський облік", N 49, 20 червня 2002 р.
 





>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка