Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року

                  ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
 
                            Н А К А З
 
                        30.12.2004  N 936
 
 
             Про затвердження Методичних рекомендацій
             щодо провадження у справах про порушення
                          митних правил
 
 
     З метою  однакового  застосування   норм   законодавства   та
підвищення  якості  провадження  у  справах  про  порушення митних
правил Н А К А З У Ю:
 
     1. Затвердити  Методичні  рекомендації  щодо  провадження   у
справах   про   порушення   митних   правил   (далі   -  Методичні
рекомендації), що додаються.
 
     2. Начальникам  регіональних  митниць,  митниць  довести  цей
наказ до відома особового складу.
 
     3. Контроль   за   виконанням   наказу  покласти  на  першого
заступника Голови Служби Лозка В.Я.
 
 Голова Служби                                      М.М.Каленський
 
 
                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                      Наказ Державної митної
                                      служби України
                                      30.12.2004  N 936
 
 
                      МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
             щодо провадження у справах про порушення
                          митних правил
 
 
                            Розділ 1.
                        Загальні положення
 
     1.1. Методичні   рекомендації   розроблено   відповідно    до
Конституції   України   (  254к/96-ВР  ),  Митного кодексу України
( 92-15 ),  Кодексу  України   про адміністративні  правопорушення
( 80731-10,   80732-10   )  й  інших  нормативних  актів  з  метою
однакового застосування їх норм керівниками регіональних  митниць,
митниць,  їх  заступниками,  а  також  посадовими  особами  митних
органів (далі - посадові особи), уповноваженими складати протоколи
про  порушення  митних  правил і здійснювати провадження у справах
про порушення митних правил.
 
     1.2. Порушення    митних    правил     є     адміністративним
правопорушенням,  яке  полягає  у  вчиненні  протиправних,  винних
(умисних або з необережності) дій чи бездіяльності,  що  посягають
на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів
і транспортних засобів через митний кордон України і за які Митним
кодексом   України   (   92-15   )   передбачено   адміністративну
відповідальність.
     Адміністративна відповідальність      за      правопорушення,
передбачені Митним кодексом України ( 92-15 ), настає в разі, якщо
ці   правопорушення    не    тягнуть    за    собою    кримінальну
відповідальність.
 
     1.3. Протиправність - це юридичний вираз суспільної небезпеки
правопорушення.  Вона  виявляється  в  тому,  що  певне  суспільно
небезпечне діяння визнається порушенням митних правил тільки тоді,
коли воно передбачене чинним законодавством.
 
     1.4. Винність   характеризує   психічне  ставлення  особи  до
скоєної дії чи бездіяльності та її  наслідків,  виражене  у  формі
умислу й необережності.
     Порушення митних  правил  визнається  вчиненим  умисно,  коли
особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї
дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх
або свідомо допускала настання цих наслідків.
     Порушення митних правил визнається вчиненим з  необережності,
коли  особа,  яка  його  вчинила,  передбачала можливість настання
шкідливих наслідків своєї дії  чи  бездіяльності,  але  легковажно
розраховувала  на  їх  відвернення  або  не передбачала можливості
настання таких наслідків, хоч повинна була й могла їх передбачити.
 
     1.5. Адміністративна  відповідальність  за  порушення  митних
правил установлюється Митним кодексом України ( 92-15 ).
 
     1.6. Суб'єктами  відповідальності  за порушення митних правил
можуть   бути   громадяни,   які   на   момент   учинення   такого
правопорушення  досягли  16-річного  віку,  а також посадові особи
підприємств.
     Під громадянами   слід   розуміти   фізичних  осіб:  громадян
України, іноземців, осіб без громадянства.
     Під посадовими  особами  підприємств слід розуміти керівників
та  інших  працівників  цих  підприємств  (як  резидентів,  так  і
нерезидентів),  які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними
трудових (службових) обов'язків відповідають за  виконання  вимог,
установлених Митним кодексом України ( 92-15 ),  законами й іншими
нормативно-правовими  актами   України,   а   також   міжнародними
договорами   України   з   питань   митної  справи,  укладеними  в
установленому законом порядку.
     Іноземці й   особи   без  громадянства,  які  перебувають  на
території України,  підлягають притягненню до відповідальності  за
порушення  митних  правил  на  тих  же  підставах,  що й громадяни
України.
     Питання про  відповідальність  за  порушення  митних  правил,
учинені на території України іноземцями,  які  згідно  із  чинними
законами    й    міжнародними   договорами   України,   згода   на
обов'язковість яких надана Верховною Радою  України,  користуються
імунітетом  від  адміністративної юрисдикції України,  вирішуються
дипломатичним шляхом.
     Імунітет від  адміністративної юрисдикції України не звільняє
осіб,  які   ним   користуються,   від   обов'язку   дотримуватись
установленого  законами  України  порядку  переміщення  товарів  і
транспортних засобів через митний кордон України.
     У разі  виявлення  в  порядку,  установленому Митним кодексом
України ( 92-15 ),  фактів переміщення через митний кордон України
особами,   які   користуються   імунітетом   від  адміністративної
юрисдикції України,  товарів з порушеннями митного  законодавства,
такі   товари,  якщо  вони  є  предметами  цих  правопорушень,  не
підлягають пропуску через митний кордон України й передаються  для
зберігання    митному    органу    до    вирішення   питання   про
відповідальність зазначених осіб дипломатичним шляхом.
 
     1.7. Не  є  порушенням  митних  правил   дія,   яка   хоч   і
визначається  Митним  кодексом  України  (  92-15  ) як така,  але
вчинена в стані крайньої  необхідності,  тобто  з  метою  усунення
небезпеки,  яка  загрожує  державному  або  громадському  порядку,
власності,  правам  і  свободам  громадян,  установленому  порядку
управління,  якщо  ця небезпека за існуючих обставин не могла бути
усунута іншими засобами та якщо заподіяна шкода  є  менш  значною,
ніж відвернена шкода.
 
     1.8. Не  притягується  до  адміністративної  відповідальності
особа, яка під час учинення протиправної дії чи бездіяльності була
в  стані  неосудності,  тобто  не могла усвідомлювати свої дії або
керувати ними внаслідок хронічної  душевної  хвороби,  тимчасового
розладу  душевної  діяльності,  слабоумства чи іншого хворобливого
стану.
 
     1.9. Учинення правопорушень,  передбачених статтями 331, 332,
348-350  Митного  кодексу України ( 92-15 ),  унаслідок аварії або
дії   непереборної   сили,   що    підтверджується    відповідними
документами,  не  тягне  за  собою відповідальності,  передбаченої
Митним кодексом України.
     Під аварією,  у  цьому  випадку,  слід  розуміти пошкодження,
вихід  з   ладу   й   руйнування,   що   сталися   з   техногенних
(конструктивних,  виробничих,  технологічних, експлуатаційних) або
природних причин.
     Під дією непереборної сили слід розуміти:
     - стихійне  лихо  (пожежу,  повінь,  інше  стихійне  лихо  чи
сезонне природне явище,  зокрема таке як замерзання моря,  проток,
портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів);
     - військові дії чи надзвичайний стан у регіоні;
     - зафіксований у встановленому законом порядку факт  учинення
злочинних дій третіми особами;
     - інші обставини чи події.
     Документи, що  підтверджують факт аварії або дії непереборної
сили,  можуть видаватися місцевими органами виконавчої  влади  або
органами    місцевого    самоврядування,   органами   Міністерства
внутрішніх справ України,  іншими спеціально вповноваженими на  це
державними органами,  а також міністерствами,  іншими центральними
органами  виконавчої   влади,   підприємствами,   які   здійснюють
діяльність щодо усунення наслідків аварій, тощо.
     Посадова особа, яка виявила порушення митних правил, що могло
статися  внаслідок  аварії  або  дії непереборної сили,  керуючись
законом,  оцінює докази події,  що стала причиною порушення митних
правил,  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  яке  ґрунтується на
всебічному,  повному  й  об'єктивному  дослідженні  всіх  обставин
справи в їх сукупності.
     У разі  підтвердження  вчинення  правопорушень,  передбачених
статтями  331,  332,  348-350  Митного  кодексу України ( 92-15 ),
унаслідок аварії або дії непереборної сили,  справа про  порушення
митних правил не порушується, а порушена - підлягає закриттю.
 
     1.10. У  разі малозначності вчиненого порушення митних правил
посадова  особа,  уповноважена  розглядати  справу,  на   підставі
Кодексу   України про  адміністративні  правопорушення ( 80731-10,
80732-10  )  може   звільнити   порушника   від   адміністративної
відповідальності й обмежитись усним зауваженням, закривши справу.
     Питання щодо визначення порушення митних  правил  малозначним
вирішується  вповноваженим  органом  (посадовою  особою) у кожному
конкретному випадку, ураховуючи те, що малозначним правопорушенням
є  дія  або  бездіяльність,  яка  не  містить  великої  суспільної
небезпеки,  не завдає або не може завдати будь-якої значної  шкоди
державному або громадському порядку,  власності, правам і свободам
громадян, установленому порядку управління.
 
                            Розділ 2.
       Адміністративні стягнення за порушення митних правил
 
     2.1. За порушення митних правил можуть  бути  накладені  такі
адміністративні стягнення:
     - попередження;
     - штраф;
     - конфіскація  безпосередніх   предметів   порушення   митних
правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками),
що  використовувалися  для  приховування  безпосередніх  предметів
порушення   митних   правил  від  митного  контролю,  транспортних
засобів,  що  використовувалися  для   переміщення   безпосередніх
предметів порушення митних правил через митний кордон України.
 
     2.2. Попередження  як  стягнення за порушення митних правил є
офіційним  попередженням  правопорушника  стосовно  недопустимості
таких  діянь  у майбутньому.  Рішення про попередження приймається
керівником митного органу або його заступником у  формі  постанови
про  накладення  адміністративного  стягнення відповідно до статті
391 Митного кодексу України  (  92-15  ).  Постанова  оголошується
правопорушникові.
     Застосування попередження як до громадян,  так і до посадових
осіб  підприємств  передбачено  статтями  330,  335,  344  Митного
кодексу України ( 92-15 ).
 
     2.3. Штраф є грошовим стягненням,  що накладається на осіб за
порушення  митних  правил у випадках і межах,  установлених Митним
кодексом України ( 92-15 ).
     Митним кодексом   України   (  92-15  )  встановлено  порядок
нарахування  штрафів  у   розмірі,   кратному   неоподатковуваному
мінімуму доходів громадян.
     Розмір неоподатковуваного     мінімуму    доходів    громадян
визначається законами України.
 
     2.4. Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу
можуть бути накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення
правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня
його виявлення.
     Триваючими слід  визнавати  такі порушення митних правил,  що
характеризуються безперервністю їх учинення протягом певного часу.
Такі  порушення  митних  правил  тривають  доти,  доки  їх не буде
виявлено митним органом.
     Триваючими правопорушеннями  залежно  від  обставин  учинення
можуть визнаватись порушення митних правил,  передбачені, зокрема,
статтями  336,  337,  346,  349,  353,  354  й 355 Митного кодексу
України ( 92-15 ).
     У разі  відмови  в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи,  але за наявності в діях правопорушника ознак
порушення митних правил,  стягнення у вигляді попередження, штрафу
може бути накладено не пізніш як  через  місяць  з  дня  прийняття
рішення  про  відмову  в  порушенні кримінальної справи або про її
закриття.
     Перебіг строку    накладення    адміністративного   стягнення
починається з наступного дня після  відповідної  календарної  дати
або  настання події,  з якою пов'язано початок строку.  При цьому,
строк накладення адміністративного  стягнення  завершується  о  24
годині  його  останньої  доби.  Якщо  останній  день такого строку
припадає на вихідний,  святковий  або  інший  неробочий  день,  що
визначений  таким  у  місці  вчинення  відповідної  дії  згідно із
законом, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
 
     2.5. Конфіскація як  стягнення  за  порушення  митних  правил
полягає  в примусовому вилученні безпосередніх предметів порушення
митних  правил,  товарів  зі  спеціально  виготовленими  сховищами
(тайниками),  що  використовувалися  для  приховування від митного
контролю  безпосередніх   предметів   порушення   митних   правил,
транспортних   засобів,   що   використовувалися  для  переміщення
безпосередніх  предметів  порушення  митних  правил  через  митний
кордон України, і безоплатній передачі їх у власність держави.
     Конфіскація вказаних  предметів,   товарів   і   транспортних
засобів  застосовується  незалежно  від того,  чи є вони власністю
особи, яка вчинила правопорушення.
     Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у
випадках,  обсязі  й  порядку,  що  визначаються  Митним  кодексом
України ( 92-15 ) та іншими законами України.
     Застосування конфіскації передбачено статтями  336,  339-341,
345, 348-353 Митного кодексу України ( 92-15 ).
     Безпосередні предмети  порушення  митних  правил,  товари  зі
спеціально     виготовленими     сховищами     (тайниками),     що
використовувалися    для   приховування   від   митного   контролю
безпосередніх  предметів  порушення  митних  правил,   транспортні
засоби,   що   використовувалися   для  переміщення  безпосередніх
предметів порушення митних правил  через  митний  кордон  України,
підлягають  конфіскації  незалежно від часу вчинення або виявлення
порушення митних правил.
     У разі,  коли неможливо конфіскувати ці предмети, з осіб, які
вчинили порушення митних правил, стягується їх вартість у порядку,
установленому законодавством України.
 
     2.6. Адміністративне стягнення за порушення митних правил  не
може  бути  застосовано  інакше,  як  на  підставі  й  у  порядку,
установлених Митним кодексом України ( 92-15 ).
     Адміністративне стягнення    за   порушення   митних   правил
накладається   в   межах,  установлених  Митним  кодексом  України
( 92-15 ).
     Коли накладається стягнення,  ураховуються характер учиненого
порушення,  особа порушника,  ступінь  його  вини,  обставини,  що
пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
     Обставинами, що  пом'якшують  відповідальність  за  порушення
митних правил, визнаються:
     - щире розкаяння винного;
     - відвернення  винним  шкідливих  наслідків   правопорушення,
добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
     - учинення  правопорушення  під  впливом  сильного  душевного
хвилювання або за збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
     - учинення правопорушення неповнолітнім;
     - учинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має
дитину віком до одного року;
     - тощо.
     Обставинами, що  обтяжують  відповідальність   за   порушення
митних правил, визнаються:
     - продовження протиправної  поведінки  незважаючи  на  вимогу
припинити її з боку вповноважених на те осіб;
     - повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення,
за   яке  особу  вже  було  піддано  адміністративному  стягненню;
учинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;
     - утягнення неповнолітнього в здійснення правопорушення;
     - учинення правопорушення групою осіб;
     - учинення  правопорушення  в  умовах  стихійного лиха або за
інших надзвичайних обставин;
     - учинення правопорушення в стані сп'яніння. (Посадова особа,
що  накладає  адміністративне  стягнення,  залежно  від  характеру
адміністративного  правопорушення  може  не  визнати  цю обставину
такою, що обтяжує відповідальність за порушення митних правил.)
     На відміну  від обставин,  що пом'якшують відповідальність за
порушення  митних   правил,   перелік   обставин,   що   обтяжують
відповідальність  за  порушення митних правил,  є вичерпним.  Тому
орган (посадова особа),  що розглядає справу про порушення  митних
правил,    не    вправі    визнавати   як   такі,   що   обтяжують
відповідальність, не зазначені вище обставини.
 
     2.7. Закони,  які пом'якшують або скасовують відповідальність
за   порушення митних правил,  передбачені Митним кодексом України
( 92-15  ),  мають  зворотну  силу,   тобто   поширюються   й   на
правопорушення,  учинені  до  видання  цих  законів.  Закони,  які
встановлюють    або    посилюють    відповідальність    за    такі
правопорушення, зворотної сили не мають.
 
     2.8. У  разі  вчинення  одною особою двох або більше порушень
митних правил,  адміністративне стягнення  накладається  за  кожне
правопорушення окремо.
     Якщо особа вчинила кілька порушень митних правил,  справи про
які  одночасно  розглядаються  одним  і  тим же органом (посадовою
особою),  стягнення накладається в межах санкції,  установленої за
більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
     Розгляд справ не вважається одночасним, якщо він відбувається
хоча  б і в один день,  однак обставини порушень митних правил,  у
зв'язку з якими порушено справи, не пов'язані між собою, матеріали
справ досліджуються окремо й у різний час.
 
     2.9. Додержання   вимог  законодавства  в  разі  застосування
стягнень  за  порушення  митних   правил   забезпечується   шляхом
здійснення  систематичного  контролю  з боку митних органів вищого
рівня та їх посадових осіб,  права оскарження й інших установлених
законодавством України заходів.
 
                            Розділ 3.
        Провадження у справах про порушення митних правил
 
     3.1. Проведення митним органом перевірки обставин,  що можуть
бути приводом і  підставою  для  порушення  справи  про  порушення
митних   правил,   порушення   такої   справи,  проведення  в  ній
процесуальних дій,  її розгляд  і  прийняття  в  ній  відповідного
рішення складають митне розслідування.
 
     3.2. Приводами   й   підставами   для  порушення  справи  про
порушення митних правил можуть бути:
     - безпосереднє  виявлення  посадовими  особами митного органу
порушення митних правил;
     - повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані
від інших органів (у тому числі митних) України;
     - повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані
від митних і правоохоронних органів іноземних держав,  а також від
міжнародних організацій.
     Повідомлення про вчинення порушення митних  правил,  одержані
від  будь-яких  органів  (у тому числі митних) України й іноземних
держав,  а  також  від  міжнародних  організацій,   повинні   бути
викладені  в письмовій формі,  підписані особами,  які мають право
діяти від їх імені.
     Відповідно до  вимог  Митного  кодексу  України  ( 92-15 ) не
можуть бути підставою для порушення справи  про  порушення  митних
правил  повідомлення  й заяви громадян.  Такі повідомлення й заяви
повинні  бути  перевірені,  і  якщо  факти,   викладені   в   них,
підтвердяться,  то  підставою  для  заведення справи про порушення
митних  правил  буде  безпосереднє  виявлення  посадовими  особами
митного органу порушення митних правил.
     Не може бути підставою для  порушення  справи  про  порушення
митних  правил  анонімне  письмове  повідомлення  й  повідомлення,
зроблене за телефоном. Такі повідомлення можуть бути перевірені, і
якщо  факти,  викладені  в  них,  підтвердяться,  то підставою для
заведення справи про порушення  митних  правил  буде  безпосереднє
виявлення  посадовими  особами  митного  органу  порушення  митних
правил.
 
     3.3. Під  час  перевірок  можуть  прийматись  пояснення   від
громадян   і  посадових  осіб  підприємств,  а  також  у  порядку,
передбаченому статтею  61  Митного  кодексу  України  (  92-15  ),
проводитись   огляд  територій  і  приміщень  складів  тимчасового
зберігання,  митних ліцензійних складів,  спеціальних митних  зон,
магазинів  безмитної  торгівлі  й інших місць,  де перебувають або
можуть перебувати  товари  й  транспортні  засоби,  що  підлягають
митному  контролю,  чи  провадиться  діяльність,  контроль за якою
покладено законом на митні органи.
 
     3.4. У випадках виявлення під час перевірок або проваджень  у
справах   про   порушення  митних  правил  інших  адміністративних
правопорушень, не передбачених Митним кодексом України, матеріали,
що  свідчать  про їх учинення,  передаються в державні органи,  до
компетенції яких належить їх розгляд.
     У разі  виявлення  під час перевірки або провадження у справі
про порушення митних правил ознак  злочину,  у  справах  про  який
митні органи не є органами дізнання, потрібні матеріали у строк не
більше  трьох  діб  з  дня  його  виявлення   потрібно   надіслати
прокуророві,  органу попереднього слідства чи дізнання.  Одночасно
митним органом у межах  своєї  компетенції  вживаються  заходи  до
запобігання  чи  припинення  злочину,  а  також  до  фіксування  й
збереження  слідів  злочину,  забезпечення  цілості   матеріальних
цінностей, документів, виявлення очевидців злочину.
 
     3.5. Справа  про  порушення  митних правил може бути заведена
тільки в тому випадку,  коли є достатні  дані,  які  свідчать  про
наявність ознак правопорушення.
     Недопустимим є заведення справи про порушення  митних  правил
на   підставі   припущень   або   відомостей  про  правопорушення,
достовірність яких викликає сумніви.
     Коли порушується  справа про порушення митних правил потрібно
також  переконатися  у  відсутності   обставин,   які   виключають
провадження у справі.
     До таких обставин належать:
     - відсутність події й складу порушення митних правил;
     - недосягнення особою на  момент  учинення  порушення  митних
правил шістнадцятирічного віку;
     - неосудність  особи,  яка   вчинила   протиправну   дію   чи
бездіяльність;
     - учинення дії  особою  в  стані  крайньої  необхідності  або
необхідної оборони;
     - скасування  акта,  який  установлює   відповідальність   за
порушення митних правил;
     - закінчення на момент розгляду справи про  порушення  митних
правил  строків  накладення  стягнень,  передбачених  статтею  328
Митного кодексу України ( 92-15 );
     - наявність  за  тим же самим фактом щодо особи,  питання про
можливе притягнення якої до відповідальності за  порушення  митних
правил розглядається,  порушеної адміністративної або кримінальної
справи  або  не  скасованої  постанови  про  закриття  справи  про
порушення митних правил;
     - смерть особи, що вчинила порушення митних правил.
     За наявності   зазначених  обставин  протокол  про  порушення
митних правил не  складається.  У  випадках,  коли  провадження  у
справі  все  ж  було розпочате,  названі обставини є підставою для
припинення провадження у справі.
 
     3.6. Провадження у справі про порушення митних правил включає
в  себе виконання процесуальних дій,  передбачених Митним кодексом
України  (  92-15  ),  розгляд  справи  й  винесення   відповідної
постанови.
     Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється
відповідно до Митного кодексу України ( 92-15 ),  а в частині,  що
не регулюється ним,  - відповідно  до  законодавства  України  про
адміністративні правопорушення.
     Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється
українською   мовою  або  мовою  більшості  населення  відповідної
місцевості.
     Особи, які беруть участь у провадженні у справі про порушення
митних  правил  і  не  володіють  мовою,  якою   здійснюється   це
провадження,  мають право робити заяви, давати пояснення, подавати
клопотання  рідною  мовою,   а   також   користуватися   послугами
перекладача.
 
     3.7. Провадження   у   справі  про  порушення  митних  правил
здійснюють уповноважені  посадові  особи  підрозділів  боротьби  з
митними  правопорушеннями митного органу,  у зоні діяльності якого
було вчинене або виявлене таке порушення.
     Під підрозділами   боротьби   з  митними  правопорушеннями  в
Методичних рекомендаціях слід розуміти підрозділи митного  органу,
основним  завданням  яких є виявлення,  припинення й розслідування
митних правопорушень.
     Уповноваженими здійснювати провадження у справі про порушення
митних  правил  уважаються  посадові  особи  цих  підрозділів,   у
посадові інструкції яких уключено відповідні права й обов'язки.
 
     3.8. Посадові    особи    підрозділу   боротьби   з   митними
правопорушеннями   регіональної   митниці    можуть    здійснювати
провадження  в  будь-якій  справі  про  порушення  митних  правил,
порушеній підпорядкованими регіональній митниці митницями.
     У цьому   випадку   справа   про   порушення   митних  правил
приймається  до   провадження   вповноваженою   посадовою   особою
регіональної  митниці за письмовим дорученням керівника підрозділу
боротьби з митними правопорушеннями регіональної митниці.
     Посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями
регіональної митниці можуть здійснювати  провадження  в  будь-якій
справі  про порушення митних правил,  порушеній посадовими особами
регіональної  митниці,  уповноваженими  складати   протоколи   про
порушення  митних  правил,  коли  ці  порушення  виявлено  в зонах
діяльності підпорядкованих регіональній митниці митниць.
     Посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями
спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої  влади  в
галузі  митної  справи  (далі  - Держмитслужба) можуть здійснювати
провадження  в  будь-якій  справі  про  порушення  митних  правил,
порушеній будь-яким митним органом України.
     У цьому  випадку   справи   про   порушення   митних   правил
приймаються   до  провадження  вповноваженими  посадовими  особами
Держмитслужби  за  письмовим   дорученням   керівника   підрозділу
боротьби з митними правопорушеннями Держмитслужби.
     Посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями
Держмитслужби  можуть  здійснювати  провадження в будь-якій справі
про  порушення  митних  правил,   порушеній   посадовими   особами
Держмитслужби,  коли  ці  порушення  виявлено  в  зоні  діяльності
будь-якого митного органу України.
 
     3.9. Посадова  особа  митного  органу  не  може   здійснювати
провадження у справі,  якщо вона є родичем особи, яка притягується
до відповідальності за порушення митних правил,  її  представника,
інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі, а також коли
існують інші обставини, які дають підстави вважати, що ця посадова
особа  може  бути  особисто  зацікавлена  у відповідному рішенні у
справі.  Питання про передачу такої справи іншій  посадовій  особі
митного   органу  вирішується  керівником  підрозділу  боротьби  з
митними правопорушеннями цього органу або його заступником.
     Якщо керівник  підрозділу боротьби з митними правопорушеннями
митного органу,  у якому здійснюється  провадження  у  справі  про
порушення  митних  правил,  є  родичем особи,  яка притягується до
відповідальності, її представника, інших осіб, які беруть участь у
провадженні  у  справі,  а також коли існують інші обставини,  які
дають підстави вважати недоцільним здійснення провадження у справі
митним  органом,  посадовими  особами якого порушено справу,  вона
може бути передана до  іншого  митного  органу.  У  цьому  випадку
питання   про   передачу   справи  до  іншої  митниці  вирішується
відповідною регіональною митницею;  питання  про  передачу  справи
однією регіональною митницею до іншої вирішується Держмитслужбою.
 
     3.10. Відповідно  до Митного кодексу України ( 92-15 ) участь
у провадженні у справах про порушення митних правил беруть:
     - особи,  які  притягуються  до відповідальності за порушення
митних правил;
     - представники осіб,  які притягуються до відповідальності за
порушення митних правил  (законні  представники,  інші  особи,  що
діють на підставі довіреності);
     - захисники;
     - експерти;
     - свідки;
     - перекладачі;
     - поняті.
 
     3.11. Особи,  які   притягуються   до   відповідальності   за
порушення митних правил, мають право:
     - знайомитися під час розгляду справи  про  порушення  митних
правил  у  митному органі або суді з матеріалами справи,  робити з
них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів,
що є у справі;
     - бути присутніми під час розгляду справи в митному органі  й
брати участь у судових засіданнях;
     - користуватись послугами захисника;
     - подавати докази, брати участь у їх дослідженні;
     - заявляти клопотання й відводи;
     - давати  усні  й  письмові пояснення,  подавати свої доводи,
міркування й заперечення;
     - виступати    рідною   мовою   й   користуватись   послугами
перекладача;
     - оскаржувати постанови митного органу, суду (судді);
     - а також користуватись іншими правами, наданими їм законом.
 
     3.12. Представниками    осіб,     які     притягуються     до
відповідальності за порушення митних правил, можуть бути:
     1) законні представники:  батьки,  усиновителі,  опікуни  або
піклувальники   на   підставі   документів,   що   посвідчують  їх
повноваження   (статус   батьків,   усиновителів,   опікунів   або
піклувальників),  - у справах щодо осіб,  які є неповнолітніми або
особами,  що через свої фізичні або психічні вади не  можуть  самі
здійснювати  свої  права  у  справах  про порушення митних правил.
Законні представники можуть доручити участь у справі іншій  особі,
обраній ними як представник;
     2) інші  особи  -   на   підставі   нотаріально   посвідченої
довіреності.  Громадяни  можуть  також  посвідчити  довіреність на
участь  у  справі  на  підприємстві,  де  вони  працюють,  або   в
управлінні будинками,  де вони проживають;  військовослужбовці - у
відповідній військовій частині;  особи, які проживають у населених
пунктах,  де  немає нотаріальних контор,  - у виконавчому комітеті
сільської,  селищної,  міської ради;  особи,  які  перебувають  на
лікуванні, - у відповідному лікувальному закладі.
     Особиста участь у провадженні у справі  не  позбавляє  особу,
яка  притягується  до  відповідальності,  права  мати в цій справі
представника.
     Законні представники    користуються   під   час   участі   в
провадженні у справі  всіма  правами,  визначеними  в  статті  366
Митного кодексу України ( 92-15 ).  Повноваження інших осіб, які є
представниками,  на участь у справі дають їм право на вчинення від
імені осіб, яких вони представляють, усіх дій, зазначених у статті
366 Митного кодексу  України,  крім  передачі  повноважень  третій
особі  (передоручення),  оскарження  постанови  митного органу або
суду (судді),  одержання  товарів  або  грошових  сум  у  разі  їх
повернення. Повноваження такого представника на вчинення кожної із
зазначених дій повинні бути спеціально обумовлені у  виданій  йому
довіреності.
     Не можуть  бути  представниками  осіб,  які  притягуються  до
відповідальності:
     - особи, які не досягли повноліття;
     - особи, над якими встановлено опіку, піклування;
     - адвокати,  які прийняли  доручення  про  надання  юридичної
допомоги з порушенням правил,  установлених законодавством України
про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів.
     Посадові особи митної служби України, а також судді, слідчі й
прокурори не можуть бути представниками осіб,  які притягуються до
відповідальності,  крім  випадків,  коли  вони  діють  як  батьки,
усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.
 
     3.13. Захисник  може  брати  участь  у  розгляді  справи  про
порушення митних правил.
     Захисниками у розгляді справи  про  порушення  митних  правил
можуть  бути  особи,  які  мають  свідоцтво  про  право  займатися
адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці в галузі права,
які  за  законом мають право на надання правової допомоги особисто
чи за дорученням юридичної особи.
     Повноваження захисника на участь у справі підтверджується:
     - адвоката - ордером відповідного адвокатського об'єднання;
     - адвоката,  який  не  є  членом адвокатського об'єднання,  -
відповідною угодою;
     - іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на
надання правової допомоги  особисто  чи  за  дорученням  юридичної
особи, - відповідною угодою або дорученням юридичної особи.
     Захисник має право:
     - під час розгляду справи знайомитися з матеріалами справи;
     - заявляти клопотання;
     - подавати скарги;
     - здійснювати інші права, передбачені законом.
 
     3.14. У разі потреби в спеціальних знаннях посадовою  особою,
у  провадженні  якої перебуває справа про порушення митних правил,
призначається експерт.
     Експертом може  бути як працівник експертної установи,  так і
будь-яка інша особа (спеціаліст),  яка  залучається  до  виконання
функцій  експерта  в  конкретній  справі й має потрібні знання для
подання відповідного висновку.
     Експерт зобов'язаний подати об'єктивні висновки з поставлених
перед ним питань.
     Експерт має право:
     - знайомитися з матеріалами справи,  що  стосуються  предмета
експертизи;
     - заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів,
потрібних для подання висновків;
     - з дозволу посадової особи,  у  провадженні  якої  перебуває
справа,    ставити    запитання   особі,   яка   притягується   до
відповідальності за порушення митних правил;
     - бути присутнім при розгляді справи.
 
     3.15. Перекладачем може бути особа,  що володіє мовою, знання
якої потрібне для  здійснення  перекладу  під  час  провадження  у
справі про порушення митних правил.
     Згідно з Митним кодексом України  (  92-15  )  обмежень  щодо
особи   перекладача   не  встановлено,  за  винятком  вимоги  щодо
володіння нею мовою,  знання якої потрібне під час  провадження  у
справі.
     Перекладач призначається посадовою особою, у провадженні якої
перебуває справа про порушення митних правил.
     Перекладач зобов'язаний точно й у повному обсязі  здійснювати
доручений  йому  переклад,  у  необхідних  випадках брати участь у
проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.
     Послугами перекладача мають право  користуватись  особи,  які
беруть  участь у провадженні у справах про порушення митних правил
і не володіють мовою, на якій ведеться провадження.
     3.16. Свідком  може  бути  будь-яка  особа,  якщо  є підстави
вважати,  що їй відомі обставини,  що  підлягають  установленню  у
справі про порушення митних правил.
     За викликом посадової особи,  у  провадженні  якої  перебуває
справа про порушення митних правил,  свідок зобов'язаний з'явитися
до  цього  органу  в  призначений  час  у  визначене  місце,  дати
детальні,  правдиві  пояснення  й  повідомити  все  відоме  йому у
справі, відповісти на поставлені запитання.
     Якщо повідомлені свідком відомості базуються на повідомленнях
інших осіб або їх джерело невідоме, то вони підлягають перевірці.
     Свідка викликають запрошенням,  у якому зазначається,  куди й
до кого він повинен з'явитися,  а також  день  і  час.  Запрошення
вручається свідку під підпис, а в разі його тимчасової відсутності
- дорослим членам сім'ї,  адміністрації за місцем роботи, житловим
органам  за місцем проживання або надсилається йому рекомендованим
листом  з  повідомленням.  Свідок  може  бути   викликаний   також
телефонограмою, телеграмою або за допомогою інших засобів зв'язку.
     3.17. Поняті - особи,  які залучаються до участі в проведенні
процесуальних дій у справі про порушення митних правил.
     У присутності понятих проводяться такі процесуальні  дії,  як
вилучення   товарів,   транспортних   засобів,  документів,  митне
обстеження, пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів
для впізнання, взяття проб і зразків для проведення експертизи.
     Понятих повинно бути не менше двох.
     Як поняті   запрошуються  особи,  не  зацікавлені  у  справі.
Понятим  не  може  бути   родич   особи,   яка   притягується   до
відповідальності  за  порушення  митних  правил,  її представника,
працівник митних органів.
     Поняті зобов'язані засвідчити факт, зміст і результат дій, що
були проведені в  їх  присутності.  Вони  мають  право  з  приводу
проведених  дій  робити  зауваження,  які  підлягають занесенню до
протоколу.
 
                            Розділ 4.
           Докази у справі про порушення митних правил
 
     4.1. Під час провадження у справі про порушення митних правил
доказуванню підлягають:
     - подія порушення митних правил (час,  місце,  спосіб та інші
обставини вчинення правопорушення);
     - наявність у діях правопорушника вини  у  формі  умислу  або
необережності, мотив учинення порушення митних правил;
     - обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність;
     - наслідки  правопорушення,  характер  і  розмір   заподіяної
шкоди;
     - інші обставини, що мають значення для прийняття правильного
рішення у справі .
     Для встановлення    перерахованих    обставин,     з'ясування
об'єктивної істини у справі потрібно зібрати, дослідити, оцінити й
використати всі докази.
 
     4.2. Доказами у справі про порушення митних правил є  будьякі
фактичні  дані,  на  основі  яких  у  визначеному  законом порядку
встановлюється наявність чи відсутність  правопорушення,  винність
особи,  яка скоїла це діяння, та інші обставини, що мають значення
для прийняття правильного рішення у справі .
     Доказове значення мають:
     - протокол  про  порушення  митних  правил,   зафіксовані   в
установленому порядку результати процесуальних дій,  оскільки ними
підтверджуються обставини й факти, що мають значення для вирішення
справи;
     - пояснення   свідків,    особи,    яка    притягується    до
відповідальності;
     - висновки  експертів   та   інші   документи,   отримані   в
передбаченому законом порядку, якщо в них викладено або засвідчено
обставини, які мають значення для справи;
     - предмети,   які  були  знаряддям  учинення  правопорушення,
зберегли на собі сліди правопорушення;  предмети порушення  митних
правил   або   предмети,   що   були   об'єктом   незаконних   дій
правопорушника;  усі інші предмети,  які можуть бути засобами  для
встановлення  фактичних обставин справи,  виявлення винних або для
спростування обвинувачення, пом'якшення вини.
 
     4.3. Посадова особа,  яка здійснює провадження або  розглядає
справу  про  порушення  митних правил,  керуючись законом,  оцінює
докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що  ґрунтується   на
всебічному, повному й об'єктивному досліджені всіх обставин справи
в їх сукупності.
 
                            Розділ 5.
                    Адміністративне затримання
 
     5.1. Посадова  особа  має  право  здійснити   адміністративне
затримання громадянина, який учинив порушення митних правил.
     Адміністративне затримання - короткочасний примусовий  захід,
який  застосовується  з  метою припинення порушення митних правил,
установлення особи, яка вчинила порушення митних правил, складення
протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти
на місці вчинення правопорушення.
     Адміністративне затримання  може  бути  проведене  тільки  за
наявності факту порушення митних правил.
 
     5.2. Адміністративне  затримання  громадянина,  який   учинив
порушення   митних   правил,   здійснюється  посадовою  особою  за
письмовим рішенням керівника цього  органу  або  його  заступника,
керівника   підрозділу   боротьби   з   митними  правопорушеннями,
керівника  митного  поста  або  його  заступника,  а  в  разі   їх
відсутності  (у  нічний  час,  у  вихідні  й  святкові дні тощо) -
начальника чергового відділу або старшого  чергової  зміни.  Форма
письмового  рішення  про адміністративне затримання затверджується
Держмитслужбою.
     У разі вчинення опору або спроби втечі з місця  події  особи,
до   якої   застосовується  адміністративне  затримання,  доцільно
проводити затримання за допомогою працівників  органів  внутрішніх
справ і/або військовослужбовців.
 
     5.3. Адміністративне  затримання  громадянина,  який   учинив
порушення митних правил, допускається на строк до трьох годин.
     Строк адміністративного  затримання  обчислюється  з  моменту
доставлення  громадянина  до  службового приміщення митного органу
або до іншого приміщення для складення протоколу.
     У випадку якщо громадянин перебуває в стані сп'яніння,  строк
адміністративного   затримання   обчислюється    з    часу    його
витвереження.
     Якщо громадянин перебуває  в  службовому  приміщенні  митного
органу  або  в  іншому  приміщенні у зв'язку з проведенням митного
контролю   або   митного   оформлення,   строк   адміністративного
затримання  обчислюється з моменту закінчення митного контролю або
митного оформлення.
 
     5.4. Про  кожний   випадок   затримання   особи   складається
протокол, форма якого затверджується Держмитслужбою.
     У протоколі зазначається  дата  й  місце  складення,  посада,
прізвище,  ім'я  та  по батькові особи,  яка склала протокол,  ким
прийняте рішення про адміністративне затримання,  дані  про  особу
затриманого,  з якою метою застосовано адміністративне затримання,
куди доставлено затриманого громадянина,  які дії виконувалися під
час   адміністративного   затримання   й  строк  адміністративного
затримання.
     У разі   присутності   свідків   під   час  адміністративного
затримання в протокол заносяться їх прізвища,  імена, по батькові,
адреси й роз'яснюються їх права та обов'язки.
     У протоколі зазначається про застосування фізичної  сили  або
спеціальних засобів,  якщо вони мали місце.  Протокол підписується
особою,  адміністративне затримання  якої  здійснено,  свідками  й
посадовою  особою  митного  органу,  яка  склала  протокол.  Копія
протоколу вручається громадянинові, якого було затримано.
     Про затримання   неповнолітнього  обов'язково  повідомляються
його батьки або особи, які їх замінюють.
 
     5.5. Не підлягають адміністративному затриманню іноземці, які
згідно  із  чинними  законами  й  міжнародними  договорами України
користуються імунітетом від адміністративної  юрисдикції  України,
якщо  вони  пред'явили  дипломатичний  паспорт,  дипломатичну  або
консульську картку,  дипломатичні й консульські кур'єри, якщо вони
пред'явили  кур'єрський лист,  а також народні депутати України та
судді України, якщо вони пред'явили відповідні посвідчення.
 
                            Розділ 6.
      Процесуальні дії у справах про порушення митних правил
 
     6.1. До процесуальних дій належать:
     - складання протоколу про порушення митних правил;
     - витребування документів, потрібних для провадження у справі
про порушення митних правил;
     - вилучення товарів, транспортних засобів і документів;
     - митне обстеження;
     - пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для
впізнання;
     - призначення експертизи;
     - взяття  проб і зразків для проведення дослідження (аналізу,
експертизи).
     У справі   про   порушення  митних  правил  процесуальні  дії
проводяться з метою отримання доказів,  потрібних для  правильного
вирішення цієї справи.
     Рішення про проведення певної процесуальної  дії  приймається
посадовою  особою  митного  органу,  у  провадженні якої перебуває
справа про порушення митних правил.
     У разі  перешкоджання  посадовій  особі  в проведенні окремих
процесуальних  дій   (витребуванні   документів,   потрібних   для
провадження  у  справі  про  порушення  митних  правил,  вилученні
товарів,  транспортних засобів і документів,  митному  обстеженні,
взятті  проб і зразків),  це перешкоджання може бути кваліфіковане
як  порушення  митних  правил,  передбачене  статтею  342  Митного
кодексу України ( 92-15 ).
     Посадова особа,  яка  здійснює  провадження  у   справі   про
порушення митних правил,  може викликати й опитати будь-яку особу,
якій можуть бути відомі обставини, що підлягають установленню.
     У справах  про порушення митних правил рекомендовано складати
плани здійснення провадження,  у  яких  зазначати  обставини,  які
підлягають   установленню,   перевірці,   доказуванню,  відповідні
процесуальні дії й строки їх виконання.
 
     6.2. Складання протоколу про порушення митних правил.
     6.2.1. За  кожним  випадком виявлення порушення митних правил
уповноважена  посадова  особа,   яка   виявила   таке   порушення,
невідкладно    складає    протокол    за    формою,   установленою
Держмитслужбою.
     6.2.2. Складати  протоколи  про порушення митних правил мають
право:
     - посадові  особи,  які  згідно  із  штатним розписом митного
органу вповноважені здійснювати митний контроль,  митне оформлення
й  пропуск  через  митний  кордон  України  товарів і транспортних
засобів і які безпосередньо виявили порушення митних правил;
     - посадові    особи    підрозділу    боротьби    з    митними
правопорушеннями Держмитслужби,  регіональних митниць  і  митниць,
які мають таке право згідно з посадовими обов'язками;
     - інші  посадові  особи,  уповноважені   на   це   керівником
Держмитслужби або керівником регіональної митниці.
     6.2.3. У протоколі про порушення митних правил зазначається:
     - дата й місце його складення;
     - посада,  прізвище,  ім'я,  по батькові посадової особи, яка
склала протокол;
     - потрібні для  розгляду  справи  відомості  про  особу,  яка
притягується до відповідальності за порушення митних правил,  якщо
її встановлено (громадянство,  прізвище,  ім'я, по батькові, день,
місяць,  рік народження,  місце народження, місце проживання, дані
про документ,  який засвідчує особу,  місце роботи, посада або рід
занять).  При цьому слід ураховувати, що наявність повних і точних
відомостей потрібна  для  визначення  статусу  особи  (громадянин,
посадова  особа підприємства) з метою накладення адміністративного
стягнення   в    розмірі,  передбаченому  Митним  кодексом України
( 92-15 );
     - відомості про свідків, перекладача, якщо вони є;
     - місце,  час  вчинення  й  суть  порушення митних правил (із
зазначенням  назви  та  реквізитів  документів  (уключаючи   ВМД),
поданих  як  підстава  для переміщення через митний кордон України
безпосередніх предметів правопорушення, валовий номер міжнародного
поштового  відправлення,  відомості  про  відправника й одержувача
такого відправлення (на українській та іноземній мовах) тощо);
     - посилання  на   статтю   (статті)   Митного кодексу України
( 92-15  ),  що  передбачає  (передбачають)  відповідальність   за
вчинене порушення;
     - відомості   щодо  безпосередніх  предметів  правопорушення,
інших товарів,  транспортних засобів, документів, вилучених згідно
із  статтею  377  Митного кодексу України ( 92-15 ) (найменування,
індивідуальні  ознаки,  кількість  або  вага   й,   за   наявності
можливості, вартість);
     - країна відправлення або призначення безпосередніх предметів
правопорушення,  назви  й   юридичні   адреси   підприємств,   які
відправляли або отримували їх;
     - інші потрібні для вирішення справи відомості.
     Перелічені відомості можуть бути не зазначені в протоколі про
порушення митних правил виключно у випадках,  коли вони відсутні і
не можуть бути встановлені на момент складення протоколу.
     При викладенні  суті  порушення  митних  правил  у  протоколі
зазначаються    обставини   його   виявлення,   спосіб   учинення,
кваліфікаційні ознаки. Якщо вчинені протиправні дії кваліфікуються
за кількома   статтями  Митного  кодексу  України  (  92-15  ),  у
протоколі послідовно описуються ознаки цих порушень митних правил.
     У випадках, коли при складенні протоколу неможливо встановити
фактичну вартість затриманого предмета,  напроти  зазначення  його
найменування  в  графі  "вартість" у протоколі слід учинити запис:
"оцінка буде проведена додатково".
     При потребі оформлюється додаток до протоколу за встановленою
формою,  який є невід'ємною  частиною  протоколу.  Про  заповнення
додатка у відповідній графі протоколу вчиняється запис.
     6.2.4. Ураховуючи  вимоги  Митного  кодексу України ( 92-15 )
під час складення протоколу про порушення митних правил особа,  що
притягується до відповідальності, може бути відсутня.
     Складення протоколу   про   порушення   митних   правил    за
відсутності особи,  яка притягується до відповідальності, можливо,
коли встановлено факт її відсутності на території України, а також
у випадках, коли цю особу викликано до митного органу запрошенням,
однак вона не з'явилась, не повідомивши про причини.
     У запрошенні  зазначається  куди  й  до  кого  особа  повинна
з'явитися,  а також день і час.  Запрошення вручається  особі  під
підпис,  а  в  разі  її  тимчасової  відсутності - дорослим членам
сім'ї,  адміністрації за місцем роботи, житловим органам за місцем
проживання   або   надсилається   їй   рекомендованим   листом   з
повідомленням.
     6.2.5. У разі складення протоколу особі,  яка притягується до
відповідальності за  порушення  митних  правил,  роз'яснюються  її
права,  передбачені статтею 366 Митного кодексу України ( 92-15 ),
свідку  -  передбачені  статтею  371  Митного   кодексу   України,
перекладачу - передбачені статтею 370 Митного кодексу України, про
що в протоколі вчиняється  відповідний  запис,  який  підписується
цією особою.
     У разі  потреби  в  протоколі  зазначаються також місце й час
розгляду справи про порушення митних правил.
     6.2.6. Протокол складається у двох примірниках, кожний з яких
підписується посадовою особою,  яка  його  склала.  Якщо  під  час
складення  протоколу  була  присутня  особа,  яка  притягується до
відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується
й  цією  особою,  а  за  наявності свідків - і свідками,  а в разі
потреби - перекладачем.
     Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення
митних правил,  відмовляється  підписати  протокол,  до  протоколу
вноситься   відповідний   запис.   Особа,   яка   притягується  до
відповідальності  за  порушення  митних  правил,  має  право  дати
пояснення  й  висловити зауваження щодо змісту протоколу,  а також
письмово викласти мотиви своєї відмови від  підписання  протоколу.
Власноручно   викладені   цією   особою   пояснення  додаються  до
протоколу,  про що до протоколу  вноситься  відповідний  запис  із
зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.
     Один із примірників протоколу вручається  під  підпис  особі,
яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.
     Якщо при  складенні  протоколу  особа,  яка  притягується  до
відповідальності  за  порушення  митних правил,  була відсутня й у
разі відмови цієї особи одержати  примірник  протоколу,  до  нього
вноситься відповідний запис,  який засвідчується особою, що склала
протокол, і свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник
надсилається  цій  особі за повідомленою нею або наявною в митному
органі адресою (місцем проживання або фактичного перебування).
     Протокол уважається врученим,  навіть якщо особа, яка вчинила
порушення митних правил і  притягується  до  відповідальності,  не
перебувала  за  повідомленою  нею  адресою або місце проживання чи
фактичного перебування було названо нею неправильно.
 
     6.3. Витребування документів,  потрібних  для  провадження  у
справі про порушення митних правил.
     6.3.1. З метою повноти й об'єктивності провадження  у  справі
про  порушення  митних  правил посадова особа,  у провадженні якої
перебуває  ця  справа,  може  витребувати  будь-які  документи   й
інформацію, потрібну для розгляду справи.
     Така вимога  викладається  письмово  в  довільній  формі   із
зазначенням строку виконання - 5 діб.
     Особа, якій  адресовано  вимогу   про   подання   документів,
зобов'язана  не пізніш установленого строку надіслати їх посадовій
особі митного органу, яка вимагає їх.
     Виконання вимоги  є обов'язковим,  строк надання витребуваних
документів обчислюється з моменту отримання вимоги посадової особи
митного органу.
 
     6.4. Проведення митних обстежень.
     6.4.1. Митне обстеження є цільовим,  примусовим обслідуванням
транспортних  засобів,  приміщень  і територій підприємств з метою
виявлення:
     - безпосередніх предметів порушення митних правил;
     - товарів зі спеціально виготовленими сховищами  (тайниками),
що  використовувалися  для  приховування  безпосередніх  предметів
порушення митних правил від митного контролю;
     - транспортних засобів,  що використовувалися для переміщення
безпосередніх  предметів  порушення  митних  правил  через  митний
кордон України;
     - документів,  потрібних для розгляду  справи  про  порушення
митних правил.
     6.4.2. Митне обстеження територій  і  приміщень  підприємств,
транспортних  засобів  провадиться в присутності понятих (не менше
2-х  осіб).  Посадова  особа  митного  органу,  яка  організує   й
проводить    обстеження   територій   і   приміщень   підприємств,
зобов'язана залучити до участі в обстеженні власника  (володільця)
об'єкта   обстеження  або  його  представника,  а  при  проведенні
обстеження транспортного засобу - його власника (володільця),  або
водія,  або  експедитора.  Для  роз'яснення питань,  що потребують
спеціальних  знань,  для  участі  в   процесуальній   дії   можуть
залучатися спеціалісти (експерти).
     6.4.3. Про проведення митного обстеження складається протокол
за встановленою Держмитслужбою формою.
     У протоколі зазначається  місце  й  дата  проведення  митного
обстеження;   посада   й  прізвище  особи,  яка  склала  протокол;
прізвища,  імена,  по-батькові осіб,  які брали  участь  або  були
присутніми   при   митному   обстеженні,   адреси  понятих;  назва
обстежуваного об'єкта,  адреса  й  місце  його  розташування;  час
початку,   закінчення   митного  обстеження;  зміст,  умови  цього
обстеження й виявлені під час його проведення суттєві  для  справи
обставини.
     Якщо під час проведення  митного  обстеження  застосовувались
фотографування,    кіно-    й    відеозйомка,    звукозапис    або
використовувались  інші  технічні  засоби  контролю,  у  протоколі
повинні бути зазначені їх назви,  умови й порядок їх застосування,
об'єкти,  щодо  яких  вони  були  застосовані,  а  також  одержані
результати митного обстеження.
     Під час  проведення  митного  обстеження  понятим,   свідкам,
спеціалістам  (експертам)  роз'яснюються  їх  обов'язки,  про що в
протоколі вчиняється відповідний запис.
     Протокол повинні прочитати всі особи,  які брали участь, були
присутніми  при   проведенні   митного   обстеження.   Спеціалісту
(експерту) повинно бути роз'яснено його права, передбачені статтею
369 Митного кодексу України ( 92-15 ).
     Протокол підписується   посадовою  особою,  що  його  склала,
посадовою особою підприємства,  на  території  або  в  приміщеннях
якого   проводилося   митне   обстеження,  понятими,  спеціалістом
(експертом) та іншими особами,  якщо вони залучались до проведення
митного обстеження.
     До протоколу  додаються  фотографічні  негативи   й   знімки,
кіноплівки,  діапозитиви,  фонограми,  відеокасети,  плани, схеми,
зліпки та відбитки,  які були зроблені під час проведення  митного
обстеження.
     Якщо хтось  із  учасників  митного  обстеження  відмовляється
підписати  протокол,  про  це  в  протоколі вчиняється відповідний
запис,  який підписується особою,  яка провадила митне обстеження.
Особі,  яка  відмовилась  підписати протокол,  повинна бути надана
можливість дати пояснення про причини відмови,  які  вносяться  чи
додаються до протоколу.
     6.4.4. Митне обстеження проводиться посадовою особою  митного
органу.  Решта  осіб  допомагає  їй  і діє тільки за її вказівкою.
Митне обстеження може бути проведене в будь-який час доби  в  разі
наявності потрібного освітлення.
     Послідовність митного  обстеження  залежить  від  обставин  у
конкретному  випадку,  у  ході  його  проведення  посадовою особою
повинно  бути  забезпечено  ретельний  огляд  усіх  об'єктів,  які
перебувають у місці обстеження.
     До проведення  митного  обстеження  посадовій  особі  митного
органу рекомендується здійснити підготовку, під час якої визначити
мету й час проведення митного обстеження,  предмети  й  документи,
які підлягають виявленню,  учасників митного обстеження,  технічні
засоби пошуку й фіксації,  які  будуть  використовуватися  в  ході
митного  обстеження.  На  початку  митного обстеження визначається
об'єм  і  послідовність  роботи.  До   початку   відповідних   дій
рекомендується зробити орієнтувальні оглядові фотознімки,  а також
фотознімки  найбільш  важливих  (вузлових)  ділянок  об'єкта,   що
обстежується.
     Митне обстеження  може  бути  послідовним  (оглядається   вся
територія,  приміщення,  транспортний  засіб),  вибірковим  (огляд
окремих місць,  де передбачається можливе розташування предметів і
документів,   які  підлягають  виявленню),  частковим  (обстеження
тільки тих приміщень,  місць,  у яких, виходячи з розміру, можливе
розташування предметів і документів, які підлягають виявленню).
     У ході проведення митного обстеження посадова особа,  що його
проводить,   повинна   спостерігати  за  реакцією  посадових  осіб
підприємства,  на території або в  приміщеннях  якого  проводиться
митне обстеження,  представника транспортної організації, оскільки
це  може  допомогти  встановити  місцезнаходження   об'єктів,   що
розшукуються.
     На заключній стадії митного обстеження здійснюється  фіксація
результатів обстеження в протоколі.
     Усе виявлене на місці події повинно бути пред'явлене понятим,
які, як правило, повинні переміщуватись разом із посадовою особою,
що провадить  митне  обстеження.  Огляд  предметів  і  документів,
виявлених під час митного обстеження, здійснюється, як правило, на
місці проведення відповідної дії. Якщо для більш ретельного огляду
предметів і документів потрібно більше часу або за інших обставин,
огляд провадиться в митному органі або в іншому приміщенні.
     У випадках,  якщо  під час огляду предметів і документів,  що
зберігаються в приміщеннях,  упаковках, транспортних засобах тощо,
які  опечатані або опломбовані,  виявлено предмети,  що підлягають
вилученню  відповідно  до  статті  377    Митного  кодексу України
( 92-15  ),  слід під час їх розпечатування забезпечити збереження
пломб і відбитків печаток.
     По закінченні митного обстеження,  у разі потреби, запаковані
пломби  й   печатки   передають   на   експертне   криміналістичне
дослідження на предмет з'ясування, розпечатувалися вони чи ні.
     6.4.5. Виявлені  під  час  митного  обстеження   предмети   і
документи,  зазначені  у  пункті 6.4.1,  а також пломби й відбитки
печаток,  якими  було  опечатано   або   опломбовано   приміщення,
транспортні  засоби  тощо,  вилучаються  на  підставі  статті  377
Митного кодексу України ( 92-15 ),  про  що  в  протоколі  митного
обстеження   вчиняється   відповідний   запис,   а  про  вилучення
безпосередніх  предметів  порушень  митних  правил,   товарів   зі
спеціально     виготовленими     сховищами     (тайниками),     що
використовувалися   для   приховування   безпосередніх   предметів
порушення   митних   правил  від  митного  контролю,  транспортних
засобів,  що  використовувалися  для   переміщення   безпосередніх
предметів  порушення  митних  правил  через митний кордон України,
документів,  потрібних для розгляду справи  про  порушення  митних
правил,    складається    окремий    протокол    за   встановленою
Держмитслужбою формою.
     Під час  проведення митного обстеження посадова особа митного
органу на підставі статті 382 Митного кодексу України  (  92-15  )
має   право  провести  взяття  проб  і  зразків  товарів,  зразків
підписів,  почерків для проведення експертизи,  про що в протоколі
митного  обстеження  вчиняється  відповідний запис,  а щодо взяття
проб  і  зразків  складається  окремий  протокол  за  встановленою
Держмитслужбою України формою.
 
     6.5. Вилучення товарів, транспортних засобів і документів.
     6.5.1. Вилучення  безпосередніх  предметів  порушень   митних
правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками),
що  використовувалися  для  приховування  безпосередніх  предметів
порушення   митних   правил  від  митного  контролю,  транспортних
засобів,  що  використовувалися  для   переміщення   безпосередніх
предметів  порушення  митних  правил  через митний кордон України,
документів,  потрібних для розгляду справи  про  порушення  митних
правил,   а   також  товарів,  транспортних  засобів  у  розмірах,
необхідних  для  забезпечення  стягнення   штрафу   або   вартості
безпосередніх  предметів  порушення  митних  правил,  транспортних
засобів,  що використовувалися для  їх  переміщення  через  митний
кордон   України,  полягає  в  примусовому  припиненні  володіння,
розпорядження  особою,  що   скоїла   порушення   митних   правил,
зазначеними предметами та їх використання.
     Вилучення товарів, транспортних засобів у розмірах, потрібних
для  забезпечення  стягнення  штрафу  або  вартості  безпосередніх
предметів  порушень  митних  правил  і  транспортних  засобів,  що
використовувалися  для їх переміщення через митний кордон України,
може бути проведено виключно  в  осіб,  які  не  мають  в  Україні
постійного місця проживання або адреси.
     Наведений у статті 377 Митного  кодексу  України  (  92-15  )
перелік предметів, що можуть бути вилучені, є вичерпним.
     Не рекомендується   проводити  вилучення  в  нічний  час,  за
винятком негайних випадків.
     6.5.2. Товари,  транспортні засоби й документи, що підлягають
вилученню   на   підставі  статті   377  Митного   кодексу України
( 92-15  ),  які  виявлено  на  момент  складення  протоколу   про
порушення  митних  правил,  вилучаються  згідно  з  протоколом про
порушення митних правил.
     У випадках,  якщо  предмети,  що  підлягають   вилученню   на
підставі  статті  377 Митного кодексу України ( 92-15 ),  виявлено
після складання протоколу про порушення митних правил,  наприклад,
під  час проведення митного обстеження,  такі предмети вилучаються
за  протоколом  про  вилучення  товарів,  транспортних  засобів  і
документів  у  справі  про  порушення  митних правил,  форма якого
затверджена Держмитслужбою.
     6.5.3. При проведенні вилучення  обов'язкова  участь  понятих
(не менше 2-х осіб).
     Вилучення проводиться в присутності особи, у якої вилучаються
товари,  транспортні  засоби,  документи.  Цією  особою  може бути
власник (володілець) вилученого майна або його представник,  водій
транспортного  засобу  або  експедитор,  представник  підприємства
(організації), де проводиться вилучення.
     Вилучення товарів,   транспортних   засобів,   документів  за
відсутності особи,  в якої вони вилучаються,  можливо  виключно  у
випадках,  коли ця особа свідомо уникає участі в процесуальній дії
(ігнорує запрошення, вимоги посадової особи митного органу, втікає
з місця події),  або таку особу неможливо встановити (предмети, що
підлягають вилученню,  перебувають на дорозі,  на території, що не
охороняється, тощо).
     Причини відсутності  особи,  у   якої   вилучаються   товари,
транспортні засоби,  документи,  якщо  вони стали відомі на момент
складення протоколу, зазначаються в ньому.
     6.5.4. Назви предметів, транспортних засобів і документів, що
вилучаються, обов'язково повинні бути перелічені в протоколі або в
додатку  до  нього  з  точним  зазначенням  реквізитів документів,
ідентифікаційних ознак (номера, кольору, розміру тощо), кількості,
одиниць  виміру,  ваги,  а також вартості предметів,  транспортних
засобів.
     У випадках,   коли  під  час  складання  протоколу  неможливо
встановити   реальну   вартість   вилучених   предметів,   напроти
найменувань  таких  предметів  у графі "вартість" потрібно вчинити
запис "оцінка буде проведена додатково".
     6.5.5. Копія  протоколу  вручається під підпис особі,  у якої
вилучено товари, транспортні засоби, документи.
     У разі  відмови  цієї особи одержати примірник протоколу,  до
протоколу вноситься відповідний запис з підписом  посадової  особи
митного   органу,   що  склала  протокол,  після  чого  зазначений
примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в
митному органі адресою.
     6.5.6. Вилучені  предмети  зберігаються  на  складі   митного
органу  або в іншому визначеному його керівником місці до набрання
чинності постановою у справі про порушення митних правил.
     6.5.7. Вилучені безпосередні предмети порушень митних правил,
а також товари, транспортні засоби, вилучені в розмірах, потрібних
для  забезпечення  стягнення  штрафу  або  вартості  безпосередніх
предметів  порушень  митних  правил  і  транспортних  засобів,  що
використовувалися  для їх переміщення через митний кордон України,
підлягають   поверненню   власникам   або    вповноваженим    ними
представникам:
     - у разі винесення судом постанови  у  справі  про  порушення
митних правил про закриття провадження у справі. При цьому митному
органу  потрібно   враховувати   необхідність   сплати   власником
вилучених  предметів  або  вповноваженим  ним представником митних
платежів, якщо такі передбачено митним законодавством;
     - у  разі  винесення  судом  постанови у справі про порушення
митних правил про накладення адміністративного стягнення у вигляді
штрафу.  При  цьому  митному органу потрібно враховувати виконання
правопорушником постанови суду і сплату митних платежів, якщо такі
передбачено митним законодавством.
     Вилучені документи залишаються в справі про порушення  митних
правил.  Як  виняток,  ці документи можуть бути передані власникам
або їх представникам на їх обґрунтовану письмову вимогу.  У  таких
випадках  у  справі  залишаються  копії  цих документів,  завірені
посадовою особою митного органу.
 
     6.6. Пред'явлення товарів,  транспортних засобів,  документів
для впізнання.
     6.6.1. Пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів
для  впізнання  є  процесуальною  дією,  сутність  якої  полягає в
установленні  тотожності  одного  із  запропонованих  об'єктів   з
образом раніше баченого об'єкта.
     Товари, транспортні   засоби   й   документи   можуть    бути
пред'явлені для впізнання у випадках,  коли є підстави вважати, що
вони відомі особі,  яка вчинила порушення митних правил,  а  також
свідку.
     Для впізнання  пред'являються  предмети,  що  мають  зовнішні
індивідуальні  ознаки.  Коли таких ознак предмети не мають (зерно,
кулі заводського виготовлення і т.  п.),  то для впізнання вони не
пред'являються.
     6.6.2. Особа,  що впізнаватиме,  до пред'явлення їй  об'єктів
для впізнання опитується про обставини,  за яких вона спостерігала
товари,   транспортні   засоби,   документи,   про    їх    ознаки
(найменування,   вид,   марку,   розмір,   форму,  колір  тощо)  й
особливості (сліди ремонту,  зносу,  корозії тощо),  завдяки  яким
вони   можуть   бути  впізнані.  Під  час  опитування  особи,  яка
впізнаватиме, слід з'ясувати:
     - обставини й об'єктивні фактори спостереження: у яких умовах
особа,  яка впізнаватиме,  спостерігала об'єкт, у зв'язку з чим це
відбувалося;  у який час доби відбувалося спостереження, яким було
освітлення, як довго відбувалося спостереження тощо;
     - суб'єктивні  фактори,  що  впливають  на повноту й вірність
сприйняття:  стан зору особи,  яка  впізнаватиме,  особливості  її
пам'яті,  чи  добре  вона  запам'ятала  об'єкт  спостереження,  чи
звернула увагу на його індивідуальні ознаки  й  чи  може  вона  їх
описати;
     - наявність характерних ознак та індивідуальних  особливостей
об'єкта спостереження;
     - чи може особа,  яку опитують,  упізнати об'єкт серед інших,
однорідних;
     - чи може  хто-небудь  підтвердити  свідчення  про  ознаки  й
особливості об'єкта спостереження.
     Товари, транспортні засоби й документи пред'являються в групі
однорідних товарів,  транспортних засобів і документів,  які мають
однакові загальні ознаки.  Кількість предметів і документів,  крім
того,  що впізнають,  повинна бути не менше двох. Однак є виняток.
Одним пред'являється для впізнання рідкісний,  унікальний предмет.
До   таких   предметів   належать   витвори   мистецтва  (картини,
скульптури), ювелірні вироби, предмети релігійного культу (ікони).
     Якщо впізнанню   підлягають   декілька  однакових  чи  різних
предметів, вилучених у однієї особи або на одному підприємстві, то
кожний   предмет   пред'являється   для   впізнання  окремо  серед
однорідних предметів.
     Пред'явлення для впізнання проводиться в присутності понятих.
     Посадовою особою митного органу для участі в пред'явленні для
впізнання можуть залучатися спеціалісти (психологи,  криміналісти,
інженери тощо).
     Пред'явлення для впізнання проводиться в такій послідовності:
     - запрошення в приміщення понятих, спеціалістів;
     - розміщення предметів, забезпечення їх ярликами з номерами;
     - виклик особи, яка впізнає, способом, що виключає підказку з
боку посадової особи митного органу;
     - роз'яснення учасникам пред'явлення для впізнання мети  його
проведення та їх обов'язків;
     - пропозиція особі,  яка впізнає,  сказати,  чи впізнає  вона
серед  предметів  той,  що  бачила  раніше.  Навідні  запитання  є
неприпустимими.  Особі,  яка впізнає, надається можливість узяти в
руки предмет і роздивитись його з усіх боків;
     - отримання відповіді  особи,  яка  впізнає,  про  результати
впізнання.  Якщо предмет упізнано, то потрібно встановити за якими
саме ознаками.  У разі коли особа  може  зазначити  лише  загальні
ознаки,  схожість,  але  не  тотожність  предмета  впізнання або є
відмінності загальних чи дрібних ознак запропонованого предмета  з
образом раніше баченого - предмет не впізнано.
     6.6.3. Фіксація  пред'явлення  для  впізнання  проводиться  в
протоколі, який складається за формою, установленою Держмитслужбою
України,  а при потребі також за допомогою фото-,  відеозйомки.  У
випадку впізнання предмета вся запропонована група фотографується,
а на  фотокартці  відмічаються  індивідуалізуючі  ознаки,  названі
особою, яка впізнає.
     У протоколі зазначають відомості про особу,  яка впізнає, про
предмети  й  документи,  що  пред'явлені для впізнання,  про час і
умови проведення впізнання,  по  можливості  дослівно  передаються
свідчення особи,  яка впізнає,  фіксуються роз'яснення особам, які
беруть участь у  впізнанні,  їх  обов'язків.  Протокол  підписують
посадова особа митного органу,  особа,  яка впізнавала,  поняті, а
також перекладач і спеціаліст, якщо вони брали участь у впізнанні.
 
     6.7. Призначення експертизи.
     6.7.1. У  разі  виникнення  потреби  в  спеціальних знаннях у
окремих галузях науки,  техніки,  мистецтва, релігії тощо посадова
особа  митного  органу,  у  провадженні  якої перебуває справа про
порушення митних правил,  на  підставі  статті  380,  381  Митного
кодексу України ( 92-15 ) призначає експертизу.
     Метою проведення    експертизи    є     отримання     науково
обґрунтованого,  належним  чином процесуально оформленого висновку
експерта про виявлені ним факти,  які  разом  з  іншими  джерелами
доказів будуть оцінені посадовою особою митного органу чи судом.
     Експертиза проводиться експертами митних лабораторій та інших
установ  або  іншими  спеціалістами,  які  призначаються посадовою
особою митного органу,  у провадженні якої  перебуває  справа  про
порушення митних правил.
     Відповідно   до   вимог   статті  381 Митного кодексу України
( 92-15  )  до  призначення  експерта  для  проведення  експертизи
посадовою особою митного органу з'ясовуються  необхідні  відомості
щодо    його    професіоналізму   і   компетентності,   наприклад,
повноваження експертної установи або експерта (спеціаліста),  стаж
роботи експерта,  досвід у вирішенні питань, що становлять предмет
експертизи.
     Поставлені перед   експертом  питання  та  його  висновок  не
повинні виходити за межі спеціальних знань експерта.
     Рішення про   призначення   експертизи   є  обов'язковим  для
експерта,  а також для  посадових  осіб  підприємства,  де  працює
експерт.
     Етапи підготовки до проведення експертизи:
     - визначення  виду  експертизи залежно від галузі спеціальних
знань,  потрібних для вирішення поставлених  питань,  і  категорії
об'єктів, які досліджуються;
     - визначення послідовності проведення  експертиз  у  випадку,
коли  одні  й  ті  ж  самі  об'єкти  підлягають  різним експертним
дослідженням  або  коли  проведення  одних  експертиз   обумовлено
результатами інших;
     - визначення  часу   проведення   експертизи   -   експертиза
призначається  тоді,  коли  зібрано всі потрібні для її проведення
матеріали;
     - підготовка об'єктів, матеріалів справи про порушення митних
правил   для   проведення   експертизи.   Визначається   кількість
предметів,  що  передаються  на дослідження,  відбираються проби й
зразки,  установлюються фактичні відомості,  потрібні для  надання
обґрунтованого  висновку.  Допомогою  в  підготовці матеріалів для
експертизи  можуть  бути  консультації  з  експертами,  яким  буде
доручено  проведення  експертизи,  ознайомлення  з рекомендаціями,
викладеними в методичній літературі;
     - вибір експертної установи або експерта (спеціаліста).
     6.7.2. Про  призначення  експертизи  посадова  особа  митного
органу виносить постанову за формою, установленою Держмитслужбою.
     Постанова повинна містити крім  загальних  відомостей  (часу,
місця її винесення,  ким її винесено),  фактичні дані, що свідчать
про підстави проведення й  визначальні  реальні  умови  проведення
конкретної  експертизи.  У  ній  викладаються обставини справи,  у
зв'язку з якими виникла потреба у використанні спеціальних  знань,
зазначається,   проведення   якої   експертизи   потрібне,   назва
експертної установи або прізвище,  ім'я  й  по  батькові  експерта
(спеціаліста),     якому     доручено    проведення    експертизи,
перераховуються об'єкти експертизи - матеріали  справи,  надані  в
розпорядження   експерта,   товари,   транспортні  засоби,  окремі
документи й інші матеріали справи,  що містять інформацію, яка має
відношення до предмета експертизи й потрібна для надання висновку
- і встановлюється предмет експертизи, тобто формулюються питання,
що підлягають вирішенню.
     У постанові  повинно  бути   чітко   сформульоване   питання,
індивідуалізовано надані експерту предмети, зазначено безпосередні
об'єкти експертизи (наприклад,  точно зазначено підписи,  відбитки
печаток,   що   підлягають  дослідженню,  а  також  порівняльні  й
допоміжні матеріали). Бажано зазначити вид упаковки й опис наданих
для експертизи об'єктів.
     6.7.3. Посадова особа митного органу  зобов'язана  на  вимогу
експерта ознайомити його з матеріалами справи, що мають відношення
до предмета експертизи,  розглянути його  клопотання  про  надання
додаткових матеріалів,  потрібних для підготовки висновку, а також
надати йому можливість з'ясувати  в  особи,  яка  притягується  до
відповідальності,  або свідка питання, які відносяться до предмета
експертизи.
     6.7.4. Експерт  надає  висновок  у  письмовій формі від свого
імені.  У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження й
відповіді на поставлені запитання.
     Якщо експерт під час проведення експертизи виявить обставини,
що  мають  значення  для  справи,  з  приводу  яких  йому  не було
поставлено запитань,  він має право викласти ці обставини у своєму
висновку.
     6.7.5. У  разі  недостатньої  якості  або  повноти   висновку
експерта  може  бути  призначена додаткова експертиза,  проведення
якої може доручатись тому ж експерту (спеціалісту),  або  повторна
експертиза,    проведення   якої   доручається   іншому   експерту
(спеціалісту).   Призначення   таких   експертиз   повинно    бути
обґрунтоване у відповідних постановах з посиланням на ті положення
з  висновку  експерта,  який  проводив  первинну  експертизу,   що
викликали  сумнів,  а  також  з  викладенням  обставин справи,  на
підставі  яких  поставлено  під  сумнів  достовірність   висновків
експерта.
 
     6.8. Одержання проб та зразків для проведення експертизи.
     6.8.1. Посадова особа  митного  органу,  у  провадженні  якої
перебуває справа про порушення митних правил, має право одержувати
від осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних
правил,  зразки  підпису,  почерку,  а  також брати проби й зразки
товарів, потрібні для проведення експертизи.
     У разі потреби взяття проб і зразків може проводитися також у
інших  осіб,  якщо  їх  дослідження  має  істотне   значення   для
провадження у справі та її розгляду.
     Взяття проб  і   зразків   здійснюється   після   остаточного
визначення   щодо   необхідності   проведення   експертизи,   виду
експертизи  й  відповідно  які  саме  зразки  і  проби  підлягають
відбору.
     6.8.2. Взяття  проб  і  зразків  здійснюється   на   підставі
постанови  про взяття проб та зразків,  винесеної посадовою особою
митного органу,  у провадженні або на розгляді  в  якої  перебуває
справа  про  порушення  митних  правил,  за  формою,  установленою
Держмитслужбою.
     Взяття проб і зразків проводиться в присутності двох понятих,
у разі потреби також може залучатися експерт.
     Постанова про взяття проб та зразків перед проведенням взяття
проб і зразків пред'являється особі,  у якої вони беруться, про що
в постанові вчиняється відповідний запис.
     6.8.3. Про одержання проб і зразків складається  протокол  за
встановленою Держмитслужбою формою, який крім загальних відомостей
(часу,  місця проведення відбору,  присутніх осіб) повинен містити
відмітку  про  пред'явлення  особі,  у  якої  відбираються проби й
зразки, постанови про взяття проб та зразків, застосування під час
відбору  технічних  засобів,  назви  взятих  проб  і  зразків,  їх
особливі ознаки.  При потребі складається додаток до протоколу про
одержання  проб та зразків.  Копія протоколу про одержання проб та
зразків вручається особі, у якої проведено їх відбір.
     У разі    відбору    проб    і   зразків   готових   виробів,
напівфабрикатів,  сировини,  почерку  для  проведення  відповідної
експертизи  посадовій  особі  потрібно дотримуватися встановленого
порядку відбору об'єктів експертизи.
 
     6.9. Порядок проведення опитування.
     6.9.1. Посадова  особа  митного органу України,  яка здійснює
провадження у справі про порушення митних правил, може викликати й
опитати  будь-яку  особу,  якій  можуть бути відомі обставини,  що
мають значення для вирішення справи.
     6.9.2. Перед  опитуванням  слід установити особу опитуваного,
роз'яснити йому його права,  передбачені  статтею  63  Конституції
України,  і з'ясувати,  чи володіє ця особа українською мовою,  чи
потрібен їй перекладач, на якій мові будуть даватись пояснення.
     На початку   опитування  з'ясовуються  відношення  особи,  що
опитується,  до обставин учинення правопорушення й  інші  потрібні
відомості про неї.
     6.9.3. Свідків, яких викликано за одним і тим же фактом,
слід опитувати порізно й за відсутності інших свідків.
     Опитування по  суті  справи,  яка  перебуває  в  провадженні,
рекомендовано починати пропозицією до особи повідомити все,  що їй
відомо про обставини,  у зв'язку з якими вона була  викликана  для
опитування.  Після  цього  посадова  особа  митного органу може їй
ставити питання.
     6.9.4. Опитування осіб віком від 14 до 16 років проводиться в
присутності законних представників,  педагога або іншої особи,  що
супроводжує неповнолітнього за дорученням батьків.  Перед початком
опитування цим особам роз'яснюються їх права,  про що в  протоколі
вчиняється відповідний запис.
     Зазначені особи,  які  присутні  при  опитуванні,  з  дозволу
посадової   особи,   яка  проводить  опитування,  можуть  задавати
опитуваній особі  питання.  Посадова  особа  митного  органу  може
відвести  питання,  але відведене питання повинно бути занесене до
протоколу.
     6.9.5. Відібрання  пояснень оформлюється протоколом довільної
форми,  свідчення записуються від першої особи й,  по  можливості,
дослівно,  всі  питання,  поставлені  особі,  і  відповіді  на них
обов'язково заносяться  до  протоколу.  По  закінченні  опитування
протокол  пред'являють опитуваній особі для прочитання,  або на її
прохання протокол зачитується вголос.  Особа,  яку опитували,  має
право  вимагати  доповнення протоколу й унесення в нього поправок.
Ці доповнення й поправки  підлягають  обов'язковому  занесенню  до
протоколу.  Після того,  як протокол прочитано, у ньому вчиняється
запис про те,  що всі свідчення записані зі слів опитуваної  особи
вірно  й  прочитані нею або написані нею власноручно,  доповнень і
зауважень  немає.  Такий  запис   вчиняється   опитуваною   особою
власноручно  або  підписується нею,  якщо запис виконано посадовою
особою митного органу,  яка проводила  опитування.  Якщо  протокол
написано  на кількох аркушах,  то опитана особа й особи,  які були
присутні при опитуванні,  підписують кожний  аркуш  окремо.  Після
подання свідчень,  на прохання особи, що була опитана, їй має бути
надана можливість написати свої свідчення власноручно,  про  що  в
протоколі опитування робиться відповідний запис.
     У разі проведення опитування за участі перекладача,  протокол
опитування  повинен  уключати  запис про роз'яснення перекладачеві
його обов'язків, що засвідчується підписом перекладача. Перекладач
підписує  кожний аркуш протоколу й протокол в цілому.  Особа,  яку
опитують,  своїм  підписом  у  кінці  протоколу  підтверджує,   що
зроблений  усно переклад протоколу відповідає її свідченням.  Якщо
протокол опитування було перекладено на  іншу  мову  письмово,  то
переклад  у  цілому  й  кожний  його  аркуш  окремо  повинен  бути
підписаний перекладачем і особою,  яка  опитувалась.  У  протоколі
вчиняється запис щодо роз'яснення особі,  яка опитується, її права
на відвід перекладача.  За наявності заяви про відвід  перекладача
вона додається до протоколу.
 
     6.10. Порядок   надання   доручення   на  проведення  окремих
процесуальних дій.
     Посадова особа митного органу,  яка  здійснює  провадження  у
справі про порушення митних правил,  або начальник цього органу чи
його заступник має право доручити посадовій особі  іншого  митного
органу  проведення  окремих процесуальних дій,  а саме:  вилучення
товарів,  транспортних засобів  і  документів,  митне  обстеження,
пред'явлення   товарів,  транспортних  засобів  і  документів  для
впізнання, взяття проб та зразків для проведення експертизи. Також
посадовій  особі іншого митного органу може бути доручено вручення
протоколу про порушення митних правил  (інших  документів  справи)
особі,   яка   притягується   до   відповідальності,  а  також  її
опитування.
     Строк виконання доручення обчислюється з дня його отримання й
становить п'ять діб.
 
                            Розділ 7.
                Способи фіксації процесуальних дій
 
     7.1. Процесуальні  дії  у справах про порушення митних правил
фіксуються   в   порядку,  передбаченому   Митним кодексом України
( 92-15   ),   з   використанням  форм  процесуальних  документів,
установлених Держмитслужбою.
     Процесуальна дія,   не  оформлена  в  установленому  порядку,
втрачає доказове значення.
     До процесуального  документа  під  час  його  складання можна
вносити виправлення,  які повинні бути засвідчені підписами особи,
що його склала,  а також інших осіб,  присутніх під час проведення
відповідної процесуальної дії.
 
     7.2. Додатковими способами  фіксації  результатів  проведення
процесуальних    дій    може    бути   складання   планів,   схем,
фотографування, відеозйомка, звукозапис.
     Необхідність застосування    додаткових   способів   фіксації
визначається посадовою особою митного органу, яка складає протокол
про  порушення митних правил або здійснює провадження у справі про
порушення митних правил.
     План є  графічним  зображенням  в  умовних знаках місцевості,
приміщення в певному масштабі,  а схема - зображенням у  загальних
рисах місцевості, приміщень, розташування предметів правопорушення
тощо.
     Як додатковий  спосіб  фіксації  свідчень  під час відібрання
пояснень від осіб,  відносно яких є підозра про  можливість  зміни
свідчень,  іноземців,  пояснення яких перекладає перекладач,  тощо
може використовуватись звукозапис.
     Під час   проведення   процесуальної   дії  із  застосуванням
звукозапису про це повідомляються всі учасники дії до  початку  її
проведення.   Повторення   спеціально  для  звукозапису  будь-якої
частини дії в ході її проведення не дозволяється. Монтаж фонограми
є  неприпустимим.  Перед  закінченням  процесуальної дії фонограма
повністю  відтворюється  її  учасникам.   Фонограма   доповнюється
висловленими   учасниками   процесуальної   дії   зауваженнями   й
доповненнями.  У  протоколі  процесуальної  дії  зазначається  про
застосування звукозапису й повідомлення про це учасників дії,  про
технічні засоби та умови звукозапису,  про  відтворення  фонограми
учасникам процесуальної дії.
 
     7.3. Отримані   фотознімки,   фонограми,   плани,   схеми  не
замінюють протоколу,  а лише доповнюють  його.  Доказове  значення
вони будуть мати за умови належного їх оформлення.
     Фотографії наклеюються  на  фототаблицю  й  нумеруються.  Під
кожною  фотокарткою  вчиняється  відповідний  напис,  що   пояснює
зображення   (найменування   місцевості,   предметів   і  т.  д.).
Фототаблиці  підписуються  посадовою  особою  митного  органу,  що
проводила   процесуальну  дію,  або  спеціалістом,  який  проводив
зйомку.  Аудіокасети запаковуються в пакет, який опечатується й на
якому    вчиняються   пояснювальний   напис,   підписи   учасників
процесуальної  дії  й  посадової  особи  митного  органу,  яка  її
проводила.
 
                            Розділ 8.
            Розгляд справи про порушення митих правил
 
     8.1. Справи про порушення митних правил, передбачені статтями
329-335, 337,  338,  342-344,  346,  347, 354, 355 Митного кодексу
України  (  92-15  ),  розглядаються  посадовими  особами   митних
органів. Зазначений перелік статей є вичерпним.
     Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 336,
339-341, 345,  348-353 Митного кодексу України ( 92-15 ),  а також
усі справи про порушення митних правил,  учинені особами віком від
шістнадцяти до вісімнадцяти років,  розглядаються місцевими судами
(суддями) за місцем розташування митних  органів,  посадові  особи
яких здійснювали провадження в цих справах.
 
     8.2. Від  імені  регіональних  митниць  і  митниць справи про
порушення  митних  правил  розглядаються  керівниками  цих  митних
органів або їх заступниками.
     Від імені Держмитслужби справи про  порушення  митних  правил
розглядаються  посадовими  особами,  уповноваженими  на це Головою
Служби або його заступниками.
 
     8.3. Справа  про  порушення  митних  правил  розглядається  у
строк,  що не перевищує п'ятнадцяти днів з дня отримання посадовою
особою, уповноваженою розглядати справу, матеріалів, потрібних для
вирішення справи.
 
     8.4. Посадова    особа   митного   органу,   що   здійснювала
провадження у справі про порушення митних правил, перед переданням
справи на розгляд систематизує й підшиває матеріали, що входять до
неї, нумерує аркуші справи, складає перелік документів, що входять
у справу, який підписує й ушиває у справу першим аркушем.
     Посадова особа митного органу,  у провадженні якої  перебуває
справа,  а також посадова особа, яка здійснює розгляд цієї справи,
забезпечують  наявність  у  ній  розрахунків  витрат  у  справі  й
документів,   які   підтверджують   ці  витрати  (довідок,  чеків,
платіжних доручень, договорів, квитків тощо).
     Крім того,  у  разі  передання  справи  про  порушення митних
правил для розгляду до суду прошиті матеріали справи рекомендовано
опечатати  й  супроводити  письмовим  висновком  щодо  результатів
аналізу обставин правопорушення й наявних доказів  з  розрахованим
розміром суми витрат у справі.
 
     8.5. Справа  про  порушення  митних  правил  розглядається  в
присутності особи,  яка притягується до відповідальності,  або  її
представника.
     Справа про порушення митних правил може  бути  розглянута  за
відсутності  особи,  яка притягується до відповідальності,  лише у
випадках,  коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час
розгляду  справи  і  якщо  від  неї  не  надійшло  клопотання  про
відкладення розгляду справи.
     Якщо особу, яка притягується до відповідальності за порушення
митних правил,  під час вручення  копії  протоколу  про  порушення
митних  правил  не  було  проінформовано  про час і місце розгляду
справи митним органом,  письмове повідомлення про це  (запрошення)
передається  їй  під  підпис  або  надсилається за наданою нею або
наявною в митному органі адресою; у випадку тимчасової відсутності
такої  особи  запрошення  вручається  дорослим  членам  сім'ї,  що
проживають з нею, представнику житлово-комунальної організації  за
місцем її проживання, адміністрації за місцем роботи або навчання.
     Присутність представника митного органу, посадова особа якого
здійснювала  провадження  у  справі,  під  час її розгляду судом є
необхідною.
     Митний орган повинен отримувати копії постанов суду у справах
про  порушення  митних  правил  у  найкоротший  строк   після   їх
винесення.
 
     8.6. Посадова особа митного органу,  якій передано на розгляд
справу про порушення митних правил,  при  підготовці  до  розгляду
повинна з'ясувати такі питання:
     - чи належить до її компетенції розгляд справи;
     - чи  повідомлені  про  час  і місце розгляду всі особи,  які
беруть участь у розгляді справи про порушення митних правил;
     - чи    підлягають    задоволенню   клопотання   особи,   яка
притягується до відповідальності, її представників, захисника.
 
     8.7. Розгляд  митним  органом  справи  про  порушення  митних
правил   слід   починати  з  представлення  посадової  особи,  яка
розглядає справу.
     Ця посадова особа оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто
притягується до відповідальності,  роз'яснює  особам,  які  беруть
участь у розгляді справи,  їх права й обов'язки.  Після цього слід
оголосити  текст  протоколу  про  порушення  митних   правил.   На
засіданні  заслуховуються  особи,  які  беруть  участь  у розгляді
справи, досліджуються докази й розглядаються клопотання.
     Посадова особа в ході розгляду справи зобов'язана з'ясувати:
     - чи було вчинено порушення митних правил;
     - чи винна особа, що притягується до відповідальності, у його
вчиненні;
     - чи підлягає вона адміністративній відповідальності;
     - чи  є   обставини,   що   пом'якшують   чи   обтяжують   її
відповідальність;
     - чи мали місце витрати митного органу у справі;
     - інші обставини, що мають значення для прийняття правильного
рішення у справі.
 
     8.8. У справі про  порушення  митних  правил  посадова  особа
митного  органу,  що  розглядає  справу,  виносить  одну  з  таких
постанов:
     - про проведення додаткової перевірки;
     - про накладення адміністративного стягнення;
     - про закриття провадження у справі;
     - про порушення кримінальної справи про контрабанду.
     Постанова повинна містити:
     - найменування органу,  який виніс постанову,  місце  й  дату
розгляду справи;
     - прізвище,  ім'я,  по  батькові  особи,  справа  щодо   якої
розглядається;
     - інформацію   про   обставини    вчинення    правопорушення,
установлені під час розгляду справи;
     - посилання  на   статті   Митного   кодексу   України,   які
передбачають відповідальність за порушення митних правил,  а також
на підставі яких виноситься постанова;
     - відомості   про  обставини,  що  пом'якшують  чи  обтяжують
відповідальність;
     - суму витрат у справі;
     - зміст прийнятого у справі рішення;
     - строки оплати штрафу;
     - відомості про строк і порядок оскарження постанови.
 
     8.9. У разі  виявлення  в  матеріалах  справи  про  порушення
митних    правил    недоліків,   які   унеможливлюють   здійснення
об'єктивного розгляду справи, особі, що її розглядає, слід винести
постанову  про  проведення додаткової перевірки,  у якій зазначити
конкретних суб'єктів, завдання й строки перевірки.
 
     8.10. За  наявності   достатніх   доказів   учинення   особою
порушення  митних  правил,  після  оцінки  всіх  обставин  справи,
обставин,  що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, посадовою
особою  митного  органу,  що розглядає справу про порушення митних
правил,  виноситься  постанова  про  накладення  адміністративного
стягнення.
     Адміністративне стягнення  застосовується  виключно  в  межах
санкції   статті,   що  передбачає  відповідальність  за  вчинення
порушення митних правил, справу про яке розглянуто.
 
     8.11. У разі з'ясування під  час  розгляду  справи  обставин,
зазначених у ч.  3 п.  3.5 цих Методичних рекомендацій,  посадовою
особою митного органу,  яка розглядає справу про порушення  митних
правил,  повинна  виноситись  постанова про закриття провадження у
справі.
     Постанова про закриття провадження у справі виноситься також,
коли правопорушення визнано малозначним,  при цьому правопорушнику
оголошується усне зауваження.
     У разі  виявлення   під   час   розгляду   справи   обставин,
передбачених статтею 321 Митного кодексу України ( 92-15 ), справа
про порушення митних правил також підлягає закриттю.
 
     8.12. Постанова про порушення кримінальної справи  виноситься
в разі виявлення під час провадження у справі про порушення митних
правил ознак контрабанди.
     Постанова про   порушення  кримінальної  справи  є  одним  із
передбачених Митним кодексом України ( 92-15 )  видів  постанов  у
справах про порушення митних правил.
 
     8.13. Постанова   у   справі   про  порушення  митних  правил
підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
     Постанова повинна  бути  оголошеною  негайно після закінчення
розгляду справи.  Копія постанови протягом трьох  днів  з  дня  її
винесення  вручається  особі,  щодо  якої  її  винесено,  про що в
постанові вчиняється відповідний  запис.  Якщо  під  час  розгляду
справи  про  порушення  митних  правил особа,  яка притягується до
відповідальності за порушення митних правил,  була відсутня або  в
разі відмови особи,  щодо якої винесено постанову,  одержати копію
постанови,  остання надсилається цій особі за повідомленою нею або
наявною  в  митному  органі  адресою  (за  місцем  проживання  або
фактичного перебування).
     Постанова вважається врученою,  навіть якщо особа,  щодо якої
її винесено,  не перебувала за повідомленою нею адресою або  місце
проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.
 
     8.14. Посадовій особі митного органу, яка розглядає справу, у
разі встановлення причин і умов,  що  сприяли  вчиненню  порушення
митних правил,  слід уносити до відповідних підприємств пропозиції
з  посиланням   на   відповідну   статтю   Кодексу   України   про
адміністративні правопорушення ( 80731-10,  80732-10 ) щодо вжиття
заходів до усунення цих причин і умов.
     Підприємства, що одержали такі пропозиції від митного органу,
зобов'язані  прийняти  їх  до  розгляду й протягом місяця з дня їх
надходження повідомити про вжиття заходів митний орган,  який уніс
пропозицію.
     Пропозиції можуть уноситися не тільки у зв'язку з конкретними
фактами   правопорушень,   а   й   за  результатами  узагальнення,
проведеного митним органом.
 
                            Розділ 9.
                  Оскарження постанов у справах
                   про порушення митних правил.
        Унесення на постанову подання (протесту) прокурора
 
     9.1. Постанову митного органу у справі про  порушення  митних
правил може бути оскаржено особою,  стосовно якої її винесено, або
її представником.
 
     9.2. Скарга на постанову митного  органу  подається  протягом
десяти  днів  з  дати  отримання  копії  постанови  у  справі  або
повідомлення про прийняте рішення.
     Дотримання встановленого  строку для подання скарги може бути
підтверджене квитанцією або датою на  поштовому  конверті,  даними
журналів   реєстрації   вихідної/вхідної   кореспонденції,  іншими
відомостями.
     Якщо закінчення   строку   припадає  на  неробочий  день,  то
останнім днем строку вважається перший наступний  за  ним  робочий
день.
     Строк не вважається пропущеним,  якщо скарга  була  здана  на
пошту  чи  передана  іншими  відповідними засобами зв'язку до його
закінчення.
     У разі  пропуску  цього  строку  з  поважних  причин  він  за
письмовою заявою може бути поновлений митним органом, який повинен
розглядати скаргу.
 
     9.3. Скарга   на   постанову  митниці  може  бути  подана  до
відповідної регіональної митниці,  Держмитслужби або до  місцевого
суду за місцезнаходженням митниці, яка винесла постанову.
     Постанова регіональної     митниці,      митниці      прямого
підпорядкування  може  бути  оскаржена  до  Держмитслужби  або  до
місцевого  суду  за  місцезнаходженням  відповідної   регіональної
митниці, митниці.
     Якщо в зазначених випадках постанову митного органу одночасно
оскаржено до митного органу вищого рівня й до суду,  і суд приймає
скаргу до розгляду,  розгляд  аналогічної  скарги  митним  органом
вищого  рівня  припиняється,  про що цьому митному органу потрібно
повідомити особу, яка подала скаргу.
     Постанова Держмитслужби може бути оскаржена до місцевого суду
за її місцезнаходженням.
     Якщо скарга на постанову у справі про порушення митних правил
надійшла до митного органу, яким вона винесена, скаргу й матеріали
справи  не пізніше трьох днів з дня отримання скарги цьому митному
органу потрібно  надіслати  фельд'єгерським  зв'язком  до  органу,
уповноваженого   її   розглядати,   про   що  письмово  повідомити
скаржника.
     Безпідставна передача скарги на розгляд іншим органам є
неприпустимою.
 
     9.4. Законність і обґрунтованість постанови митного органу  у
справі  про  порушення митних правил можуть бути перевірені митним
органом вищого  рівня  у  зв'язку  з  поданням  скарги,  унесенням
подання   (протесту)   прокурором,  а  також  під  час  здійснення
систематичного контролю, передбаченого статтею 327 Митного кодексу
України ( 92-15 ).
     Подання скарги  або  внесення  подання   (протесту)   зупиняє
виконання  постанови  митного органу у справі про порушення митних
правил до закінчення розгляду скарги/подання (протесту).
 
     9.5. Подання (протест) прокурора на постанову  у  справі  про
порушення  митних правил,  винесену митним органом,  розглядається
митним органом вищого рівня.
 
     9.6. Згідно зі статтею 396 Митного кодексу України ( 92-15  )
скарга  й  подання  (протест)  прокурора на постанову у справі про
порушення митних правил розглядаються в десятиденний строк  з  дня
їх  надходження  до  митного  органу вищого рівня,  уповноваженого
приймати рішення по суті скарги/подання (протесту),  якщо інше  не
встановлено законом.
     Законом України  "Про  звернення  громадян"  (  393/96-ВР   )
передбачено  розгляд  звернень громадян,  у тому числі й скарг,  у
строк,  що не перевищує одного місяця від дня  їх  надходження,  а
тих,  що  не  потребують додаткової перевірки,  - негайно,  але не
пізніше 15 днів з дня їх отримання. Якщо в місячний строк вирішити
порушені в скарзі питання неможливо, керівник митного органу, який
розглядає скаргу,  як виняток,  установлює потрібний строк для  її
розгляду,  про  що  повідомляється особі,  яка подала скаргу.  При
цьому, загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не
може перевищувати сорока п'яти днів.
     За результатами  розгляду  скарги  або   подання   (протесту)
рішення  приймається   відповідно до вимог Митного кодексу України
( 92-15 ).
     Про результати    розгляду   подання   (протесту)   прокурора
повідомляється прокурор,  а також особа,  відносно  якої  винесено
постанову, протест на яку розглядався.
     Копія постанови,  винесеної митним органом  вищого  рівня  за
результатами  розгляду подання (протесту) прокурора на постанову у
справі  про  порушення  митних   правил,   протягом   трьох   днів
надсилається  особі,  стосовно якої її винесено.  Копія постанови,
якщо така виносилась митним органом вищого рівня  за  результатами
розгляду скарги на постанову у справі про порушення митних правил,
повинна  бути  надіслана  особі,  стосовно  якої  її  винесено,  з
дотриманням  строку,  передбаченого для розгляду звернень громадян
Законом України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ).
 
     9.7. У разі винесення судом постанови у справі про  порушення
митних  правил,  з якою митний орган обґрунтовано не погоджується,
митному органу потрібно  звернутись  до  суду  вищої  інстанції  з
обґрунтуванням  необхідності  перегляду  такої постанови в порядку
нагляду або до наглядового  прокурора  з  проханням  про  внесення
протесту.
 
                            Розділ 10.
                Виконання постанов митних органів
                     про накладення стягнення
                    за порушення митних правил
 
     10.1. Постанови  митних  органів  про  накладення стягнення у
справі про порушення митних правил є обов'язковими для виконання.
 
     10.2. Постанова митного органу про  накладення  стягнення  за
порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку
її оскарження - десяти днів з дня вручення копії постанови  особі,
щодо якої її винесено.
     У разі оскарження постанови або внесення  на  неї  прокурором
подання  (протесту),  виконання постанови зупиняється до прийняття
митним органом  вищого  рівня  рішення  за  результатами  розгляду
скарги або подання (протесту).
     У разі  винесення  митним  органом   кількох   постанов   про
накладення  стягнень за порушення митних правил щодо однієї особи,
кожна постанова виконується окремо.
 
     10.3. Постанова митного органу про  накладення  стягнення  за
порушення  митних правил у вигляді попередження виконується митним
органом,  який  виніс  постанову,  шляхом   оголошення   постанови
порушнику з врученням копії такої постанови.
     Якщо постанова митного  органу  про  накладення  стягнення  у
вигляді  попередження  виноситься за відсутності порушника,  копія
постанови видається або висилається йому протягом трьох днів з дня
винесення   постанови,   після   чого  така  постанова  вважається
виконаною.
 
     10.4. Штраф сплачується особою,  визнаною винною в  порушенні
митних  правил,  безпосередньо  в  касі  митного органу,  що виніс
постанову  у  справі,  або  в  банківських  установах  України   в
установленому порядку.
     У разі внесення суми  штрафу  безпосередньо  в  касу  митного
органу  порушнику  видають  квитанцію встановленого зразка.  Копію
квитанції слід додати до матеріалів справи.
     У разі  внесення  суми штрафу в установи банків України копію
квитанції банківської установи також слід долучити  до  матеріалів
справи.
     У разі несплати штрафу в установлені ст.  403 Митного кодексу
України ( 92-15 ) строки постанова митного органу надсилається для
примусового виконання  до  районного,  міського  (міста  обласного
значення), районного в місті відділу державної виконавчої служби.
     Постанова митного органу,  за якою стягнення штрафу проведено
повністю, з відміткою про виконання повинна бути повернута органом
державної виконавчої служби до митного органу, що виніс постанову.
     Сума штрафу перераховується до державного бюджету.
     Сплата особою,  яка вчинила порушення митних правил, податків
і зборів, установлених законами України, проводиться незважаючи на
сплату штрафу.
 
     10.5. У  разі  несплати  штрафу  в  установлений  строк   він
стягується   за   рахунок   сум,   одержаних   від   реалізації  в
установленому порядку  товарів,  транспортних  засобів,  вилучених
митним органом для забезпечення стягнення штрафу.
     У разі сплати штрафу товари, транспортні засоби, вилучені для
забезпечення стягнення штрафу, можуть бути отримані особою, у якої
вони були вилучені,  або її представником у митному  органі,  яким
здійснено вилучення, протягом установлених законом строків.
     У разі відсутності в Україні майна,  що належить особам,  які
притягуються  до  відповідальності,  порядок  виконання  постанови
митного  органу  про  накладення  на  них  стягнення  визначається
законодавством  України й міжнародними договорами з державами,  на
території яких проживають або перебувають ці особи.
 
     10.6. Витрати  митного  органу,  пов'язані   зі   зберіганням
товарів,  транспортних  засобів,  щодо  яких  винесено постанову у
справі про порушення митних правил,  відшкодовуються  особою,  яка
вчинила порушення митних правил, у порядку, установленому законом.
     Якщо у  строки,  передбачені  для   добровільного   виконання
постанови про накладення адміністративного стягнення,  постанову у
справі  про  порушення  митних  правил  у  частині   відшкодування
порушником  витрат  митного  органу  у  справі  не виконано,  така
постанова повинна бути надіслана до відповідного органу  державної
виконавчої служби для примусового виконання.
 
     10.7. Не  підлягає  виконанню  постанова  митного  органу про
накладення стягнення за порушення митних правил,  якщо її не  було
звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
 
     10.8. Постанова   у   справі  про  порушення  митних  правил,
винесена судом, звертається до виконання судовими органами.
     Товари, транспортні  засоби,  вилучені  митним органом,  щодо
яких  винесена  постанова  суду   про   конфіскацію,   передаються
державному виконавцеві.
 
     10.9. За  наявності  підстав  з  метою  перевірки  законності
здійснення виконавчого провадження митний орган повинен звернутися
до органів державної виконавчої служби вищого рівня.
 
     10.10. Після  виконання  постанови митного органу прошита,  з
пронумерованими аркушами  й  опечатана  справа  здається  в  архів
митного органу, який виніс постанову у справі.
 
 Т.в.о. директора Департаменту
 боротьби з митними
 правопорушеннями                                      Й.Й.Штробля
 





>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.23718
EUR31.23536
RUB0.45062
PLN7.29713
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка