Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про звернення до Комітету з питань правової політики Верховної Ради України з приводу законопроекту "Про правову допомогу"

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року

              ВИЩА КВАЛІФІКАЦІЙНА КОМІСІЯ АДВОКАТУРИ
                  ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                       18.02.2005  N IV/9-7
 
 
           Про звернення до Комітету з питань правової
            політики Верховної Ради України з приводу
               законопроекту "Про правову допомогу"
 
 
     Вища кваліфікаційна  комісія  адвокатури,  критично  оцінюючи
внесений до  Верховної  Ради  України  законопроект  N  6320   від
09.11.2004 р.   "Про  правову  допомогу",  вважаючи  за  необхідне
запобігти негативним наслідкам,  які  матимуть  місце  після  його
прийняття, В И Р І Ш И Л А:
 
     1. Звернутися   до   Комітету   з  питань  правової  політики
Верховної Ради  України  з  приводу  законопроекту  N   6320   від
09.11.2004 р.    "Про   правову   допомогу"   із   висновком   про
неприйнятність законопроекту.
 
     2. Затвердити  висновок  про   неприйнятність   законопроекту
N 6320 від 09.11.2004 р. "Про правову допомогу".
 
 Голова Вищої кваліфікаційної
 комісії адвокатури                                   С.Ф.Сафулько
 
 
                             ВИСНОВОК
             про неприйнятність законопроекту N 6320
             від 09.11.2004 р. "Про правову допомогу"
 
 
     Вища кваліфікаційна  комісія  адвокатури  розглянула   проект
Закону   України   "Про   правову  допомогу",  внесений  народними
депутатами України        М.Д.Катеринчуком,         С.В.Соболевим,
В.М.Стретовичем 03.11.2004 р. (реєстраційний номер 6320), і вважає
його неприйнятним з таких підстав.
 
     1. У пояснювальній записці до  проекту  Закону  "Про  правову
допомогу"   вказано,  що  необхідність  його  прийняття  зумовлена
насамперед нефінансуванням державою  витрат  на  правову  допомогу
малозабезпеченим особам.  Тому,  на думку авторів, потрібен закон,
який би визначив коло осіб,  які  надаватимуть  та  отримуватимуть
безоплатну правову допомогу,  її види,  а також підстави і порядок
надання такої допомоги.
     Проте з  преамбули  законопроекту  випливає,  що  він регулює
відносини з надання не лише безоплатної,  але й будь-якої правової
допомоги.
     Погоджуючись з  необхідністю  врегулювання  питання   надання
безоплатної правової допомоги,  вважаємо,  що це питання може бути
врегульоване шляхом прийняття Закону України "Про  адвокатуру"  чи
внесення змін   до   чинного   Закону   України  "Про  адвокатуру"
( 2887-12 ),  або шляхом прийняття Закону України "Про  безоплатну
правову допомогу".
 
     2. Вважаємо,  що,  в  разі  прийняття  законопроекту N 6320 в
існуючому вигляді,  до надання правової допомоги  в  Україні  може
бути  допущено  велику  кількість  осіб,  які  не  мають достатніх
професійних знань та  необхідного  професійного  досвіду,  які  не
зв'язані нормами професійної етики.  Вказане,  на нашу думку, може
призвести до погіршення якості правової допомоги в  Україні.  Так,
ст.  20 проекту до правових радників відносить, крім адвокатів, ще
й нотаріусів,  патентних повірених,  аудиторів,  фахівців у галузі
права, юридичних осіб приватного права, що є помилковим.
 
     3. Законопроект   "Про  правову  допомогу",  на  наш  погляд,
містить значну кількість серйозних недоліків, які можуть негативно
вплинути  на  рівень  надання правової допомоги в Україні й захист
прав і законних інтересів громадян  та  юридичних  осіб.  Зокрема,
законопроектом:
     правова допомога  спочатку  зводиться  до  правових   послуг,
представництва  і  забезпечення  права на захист від обвинувачення
(ч. 1 ст.  1),  а у подальшому - лише до правових послуг (ст.  10,
ч. 1   ст.   27),  чим,  по  суті,  прирівнюється,  наприклад,  до
побутових послуг;
     вводиться невідомий в Україні вид провадження - провадження у
справах про застосування заходів примусу та поняття  законодавства
про застосування заходів примусу,  без розкриття змісту цих понять
(п. 8 ст. 10, ст. 18, ч. 4 ст. 19);
     усупереч ст.  ст.  1, 7, 34, 35 Закону України "Про нотаріат"
( 3425-12 ) від 2 вересня 1993 р.,  ч. 2 ст. 3 Закону України "Про
аудиторську  діяльність" ( 3125-12 ) від 22 квітня 1993 р.,  п.  2
Положення про представників у справах  інтелектуальної  власності,
затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України від 10 серпня
1994 р. N 545 ( 545-94-п ), до суб'єктів надання правової допомоги
(правових радників)  безпідставно віднесено нотаріусів,  патентних
повірених та аудиторів (п.п. 2-4 ч. 1 (к. 20);
     до суб'єктів  надання  правової  допомоги (правових радників)
віднесено будь-яких юридичних осіб приватного права,  в тому числі
і тих, які не мають у штаті юристів (п. 6 ч. 1 ст. 20, ст. 26), не
передбачено ліцензування їх діяльності,  або інших кваліфікаційних
вимог щодо надання правової допомоги такими особами;
     не віднесено   до   видів   правової   допомоги   такі   види
адвокатської    діяльності,    як   надання   юридичної   допомоги
підприємствам,  установам,  організаціям;   здійснення   правового
забезпечення підприємницької  та  зовнішньоекономічної  діяльності
громадян і юридичних осіб, що уже передбачені ст. 5 Закону України
"Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (ст. 10);
     до суб'єктів надання будь-якої  правової  допомоги  віднесено
осіб, які мають вищу юридичну освіту (фахівці в галузі права), без
урахування  освітньо-кваліфікаційного  рівня,  досвіду  роботи  за
спеціальністю, перевірки знань, стажування тощо (п. 5 ст. 20, ч. 1
і 2 ст. 25);
     передбачена можливість   виконання   обов'язків  захисника  в
кримінальному судочинстві  особами,  які  мають  науковий  ступінь
кандидата   або   доктора   юридичних   наук,  без  урахування  їх
практичного досвіду і спеціалізації (ч. 3 ст. 25);
     передбачена можливість здійснення юридичної практики (надання
правових послуг) невизначеним колом осіб (ч. 3 ст. 20);
     безпідставно покладено  обов'язок  по  наданню  гарантованої,
зокрема, безоплатної правової допомоги лише на адвокатів (ч. 1 ст.
30);
     усупереч ч.  8 ст.  13 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 )
передбачено створення   Фонду   гарантованої   правової   допомоги
(ст. 34);
     не враховані         положення         проекту         нового
Кримінально-процесуального кодексу                         України
( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) прийнятого Верховною Радою України у
першому читанні (N 3456-1 від 19 травня 2003 р.).
 
     4. Істотним недоліком законопроекту  є  відсутність  у  ньому
норм,   які   б   гарантували   дотримання   правовими   радниками
задекларованих у ст. 3 проекту принципів правової допомоги.
     Вважаємо, що  проект  Закону  України  "Про правову допомогу"
потребує   значного   доопрацювання,    ґрунтовного    обговорення
адвокатами України та широкою юридичною громадськістю.
     У зв'язку з викладеним Вища кваліфікаційна комісія адвокатури
просить  рекомендувати  Верховній  Раді  України  відхилити проект
Закону "Про  правову  допомогу"  від   3   листопада   2004   року
(реєстраційний номер 6320).
 
 Голова Вищої кваліфікаційної
 комісії адвокатури                                   С.Ф.Сафулько





>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD27.17711
EUR31.97658
RUB0.46191
PLN7.6055
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка