Законы Украины

Новости Партнеров
 

Щодо Методичних рекомендацій про списання водогосподарською бюджетною організацією, установою простроченої заборгованості

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року

        ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ВОДНОМУ ГОСПОДАРСТВУ
 
                            Н А К А З
 
                         21.02.2005  N 42
 
 
            Щодо Методичних рекомендацій про списання
            водогосподарською бюджетною організацією,
              установою простроченої заборгованості
 
 
     З метою  забезпечення  вжиття   водогосподарською   бюджетною
організацією,  установою  заходів  щодо списання заборгованості зі
строком позовної давності, що минув, Н А К А З У Ю:
 
     1. Затвердити    Методичні    рекомендації    про    списання
водогосподарською  бюджетною організацією,  установою простроченої
заборгованості (додаються).
 
     2. Керівникам водогосподарських організацій та установ  взяти
до  використання  у  діяльності  зазначені  у  пункті  1 Методичні
рекомендації та довести їх до відома  працівників  бухгалтерських,
юридичних та фінансових служб.
 
     3. Контроль   за   виконанням   цього   наказу   покласти  на
заступників Голови Комітету відповідно до розподілу функціональних
повноважень.
 
 Голова Комітету                                          В.Сташук
 
 
                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                      Наказ Держводгоспу
                                      України
                                      21.02.2005  N 42
 
 
                      МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
             про списання водогосподарською бюджетною
               організацією, установою простроченої
                          заборгованості
 
 
                      1. Загальні положення
 
     Метою цих  Методичних   рекомендацій   є   надання   допомоги
керівникам  водогосподарських  бюджетних  організацій,  установ  з
питання,  що саме вважається заборгованістю  зі  строком  позовної
давності,   що   минув,   та   яких  заходів  необхідно  бюджетній
організації, установі, щоб списати її.
     Практично будь-яке підприємство,   установа,   організація  в
Україні може  опинитися  в  ситуації,  коли  його  контрагенти  не
розраховуються з ним за поставлені товари, виконані роботи, надані
послуги.  Водогосподарські бюджетні  організації,  установи  не  є
винятком.  Вони  так  само,  як й інші суб'єкти господарювання,  у
процесі своєї діяльності придбавають матеріальні цінності, будують
нові об'єкти, ремонтують будівлі, обладнання, провадять розрахунки
з  оплати  праці,  здійснюють  інші  операції,  пов'язані   з   їх
діяльністю.  У  процесі  їх здійснення не обійтися без фінансового
спілкування з іншими підприємствами та організаціями. У результаті
неодмінно виникає дебіторська та кредиторська заборгованості. Вони
можуть бути поточними,  що цілком нормально.  Без них не обійтися.
Однак   нерідко   трапляються   ситуації,  за  яких  у  результаті
хронічного  браку  грошових  коштів  кредиторська   заборгованість
залишається непогашеною протягом декількох років. Або може бути не
погашено депонентську заборгованість щодо заробітної  плати  перед
колишнім  співробітником.  Так  само  й дебіторська заборгованість
може   перебувати   на   балансі    водогосподарської    бюджетної
організації,   установи  не  один  рік:  у  результаті  ліквідації
дебітора,  через відсутність у нього грошових коштів для погашення
своєї  заборгованості,  а може,  й через небажання такого дебітора
погасити свій борг.
 
            2. Строки і терміни реалізації та захисту
                          цивільних прав
 
     Виникнення, здійснення  та  захист  цивільних  прав  цивільне
законодавство  пов'язує  з   перебігом   певних   відрізків   часу
(строків),  настанням  зазначених  у  договорі  чи  у  законі  дат
(термінів),  певних подій тощо.  Таким чином,  строки та терміни є
юридичними  фактами  (подіями)  або  одним  з  елементів юридичної
сукупності.
     Стаття 251  ЦК  (  435-15  ) дає визначення понять "строк" та
"термін",  отже, строк - це певний період у часі, зі спливом якого
пов'язана  дія  чи подія,  яка має юридичне значення.  Термін - це
певний момент у часі,  з настанням якого пов'язана дія або  подія,
яка має юридичне значення.
     Порівнюючи наведені визначення,  можна  помітити,  що  термін
може  існувати  як  окрема  категорія  цивільного  права,  а  може
розглядатися  як  складова  частина  строку  (наприклад,  як  його
кінцевий момент).
     Згідно з частиною третьою статті 251 ЦК ( 435-15 ),  строки і
терміни поділяються на:
     законні -   визначені   актами    цивільного    законодавства
(наприклад,  стаття  1270  ЦК  ( 435-15 ) встановлює шестимісячний
строк для прийняття спадщини);
     договірні -   визначені   правочином   за   бажанням  сторони
правочину і на її розсуд;
     судові -   визначені  рішенням  суду  (наприклад,  строк  для
опублікування   інформації   про   спростування   відомостей,   що
принижують честь та гідність фізичної особи).
     Визначення строків та  термінів  відбувається  відповідно  до
правил  статті  252  ЦК  (  435-15  ):  строк визначається роками,
місяцями,  тижнями,  днями або годинами (наприклад, договір оренди
укладений  на  два  роки);  термін - календарною датою (наприклад,
договір позики,  укладений до 10 січня 2005 р.) або  вказівкою  на
подію,  яка  має  неминуче  настати  (наприклад,  договір  позики,
укладений до закінчення жнив у поточному році).
     Для правильного   визначення   та   ефективного  використання
строків важливе значення має встановлення початку та закінчення їх
перебігу.
     Згідно зі  статтею  253  ЦК  (  435-15   )   перебіг   строку
починається  з  наступного  дня після відповідної календарної дати
або настання події, з якою пов'язано його початок. Наприклад, якщо
договір  позики  грошей  укладено строком до 20 липня 2004 р.,  то
прострочка виконання починається з 21 липня і закінчується того  ж
року.
     Визначення моменту закінчення  строку  залежить  від  одиниці
часу, що використовується для обчислення строку:
     строк, визначений роками,  спливає  у  відповідні  місяць  та
число останнього року строку;
     строк, визначений  місяцями,  спливає  у   відповідне   число
останнього  місяця  строку.  Якщо  закінчення строку,  визначеного
місяцем,  припадає на такий місяць,  у  якому  немає  відповідного
числа,  строк спливає в останній день цього місяця. (До строку, що
визначений півріччям або кварталом  року,  застосовуються  правила
про  строки,  які  визначені місяцями.  При цьому відлік кварталів
ведеться з початку року);
     строк, визначений   тижнями,   спливає   у  відповідний  день
останнього тижня строку.
     Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або
інший неробочий день,  що визначений відповідно до закону у  місці
вчинення  певної  дії,  днем  закінчення  строку  є  перший за ним
робочий день (стаття 254 ЦК ( 435-15 ).  Наприклад,  у  разі  коли
закінчення   строку   припадає   на  суботу,  вважається,  що  він
закінчується в понеділок.
     Якщо строк  встановлено  для  вчинення  дії,  вона  може бути
вчинена до закінчення останнього дня строку.  У разі якщо  ця  дія
має  бути  вчинена в установі,  то строк спливає тоді,  коли у цій
установі  за  встановленими  правилами   припиняються   відповідні
операції.
     Письмові заяви та повідомлення,  здані до установи зв'язку до
закінчення  останнього  дня  строку,  вважаються такими,  що здані
своєчасно (стаття 55 ЦК ( 435-15 ).  При  цьому  важливо  отримати
документ,  який  посвідчує  цю  дію  і  таким чином підтверджує ту
обставину, що строк не пропущений.
     Згідно з частиною четвертою статті 87 Цивільно-процесуального
кодексу ( 1501-06 ) (далі - ЦПК) останній день строку триває до 24
години. Отже, не вважається простроченням вчинення дії (реалізації
права, виконання обов'язку) до 24 години останнього дня.
 
              3. Поняття безнадійної заборгованості
 
     Вирішуючи питання,  що  виникають  у  зв'язку  з  безнадійною
заборгованістю,  слід  точно  визначити діючий щодо того чи іншого
зобов'язання строк позовної давності. Можливість захисту цивільних
прав   у   багатьох  випадках  залежить  від  дотримання  строків,
встановлених на цей випадок  законом.  Зокрема  для  захисту  прав
важливе  значення  мають  претензійні  строки  і  строки  позовної
давності.
     Претензійний строк  - це встановлений законодавством проміжок
часу,  протягом якого особа у встановлених  законом  випадках  має
звернутися  до  порушника  договору  з  вимогою  (претензією)  про
врегулювання спору,  що виник між ними.  Їх дотримання має важливе
значення,  оскільки надалі від цього залежить можливість позовного
захисту.  Водночас сфера застосування цих строків  обмежена  і  за
суб'єктним  складом,  і  за  колом  відносин  (деякі  господарські
відносини).
     Більш загальною є вимога дотримання строку позовної давності,
яка стосується всіх учасників цивільних правовідносин.
     Позовна давність  -  це  строк,  в  межах  якого  особа  може
звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або
інтересу (стаття 256 ЦК ( 435-15 ).
     Значення інституту  позовної  давності   пояснюється   низкою
причин.  Насамперед  обмеження  строку для розгляду спору полегшує
надання  доказів,  підвищує  їх   достовірність   і   тим   сприяє
встановленню   судами   істини.  Крім  того,  встановлення  строку
позовної  давності  сприяє  стабілізації  правовідносин,  усуненню
невизначеності  у відносинах між їх учасниками.  Нарешті,  позовна
давність  стимулює  активність  учасників   цивільного   обігу   у
здійсненні прав і виконанні обов'язків.
     З урахуванням  значення  цього  інституту  позовна   давність
встановлена безпосередньо законом і може змінюватися угодою сторін
лише  у  бік  збільшення  строку,  але  не  скорочення.  Про  таке
збільшення   строків   позовної  давності  сторони  мають  укласти
договір,  для якого передбачається проста письмова  форма  (стаття
259 ЦК ( 435-15 ).
     Позовна давність  поділяється  на  два   види:   загальну   і
спеціальну.
     Загальна позовна давність становить три роки (стаття  257  ЦК
( 435-15  ) і застосовується до всіх позовів,  крім тих,  для яких
законодавцем встановлені спеціальні правила.
     Спеціальна позовна  давність може встановлюватися законом для
окремих  видів  вимог.  Вона  може  бути  порівняно  із  загальною
позовною давністю скороченою; подовженою.
     Скорочена спеціальна  позовна  давність  в   1   (один)   рік
застосовується, зокрема, до вимог:
     про стягнення  неустойки  (штрафу,  пені);
     про спростування   недостовірної   інформації,   поміщеної  у
засобах  масової  інформації.  У  цьому  разі   позовна   давність
обчислюється  від  дня  поміщення цих відомостей у засобах масової
інформації або від дня,  коли особа довідалася чи могла довідатися
про ці відомості;
     про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця  у
разі  порушення  переважного права купівлі частки у праві спільної
часткової власності (стаття 362 ЦК ( 435-15 );
     у зв'язку  з  недоліками  проданого  товару  (стаття  681  ЦК
( 435-15 );
     про розірвання договору дарування (стаття 728 ЦК ( 435-15 );
     у   зв'язку  з   перевезенням  вантажу,  пошти (стаття 925 ЦК
( 435-15 );
     про    оскарження   дій   виконавця  заповіту (стаття 1293 ЦК
( 435-15 ).
     Подовжена  спеціальна  позовна  давність, у  свою чергу, може
бути двох різновидів: 5 (п'ять) років; 10 (десять) років.
     Позовна  давність   у    5 років  застосовується до вимог про
визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або
обману.
     Позовна давність  у  10  років  застосовується  до  вимог про
застосування наслідків нікчемного правочину.
     Обчислення позовної  давності.  Оскільки  позовна  давність є
видом строків, при її обчисленні використовуються загальні правила
статті  253 - 255 ЦК ( 435-15 ).  При цьому правило про обчислення
позовної давності сформульоване в частині другій статті 260 ЦК  як
імперативне.  Тобто  порядок  обчислення позовної давності не може
бути змінений за домовленістю сторін.
     Оскільки і    загальна,   і   спеціальна   позовна   давність
обчислюються роками, то при їх обчисленні використовуються правила
щодо  обчислення  строків  роками (частина перша).  Отже,  позовна
давність спливає у відповідні  місяць  та  число  останнього  року
строку  о  24  годині.  Якщо  останній  день  строку  припадає  на
вихідний,  святковий  або  інший  неробочий  день,  що  визначений
відповідно до закону у місці вчинення певної дії,  днем закінчення
строку є перший за ним  робочий  день.  Якщо  закінчення  позовної
давності  припадає  на  такий  місяць,  у якому немає відповідного
числа,  строк спливає в останній день  цього  місяця.  Крім  того,
письмові  заяви  (позовні  заяви  тощо) та повідомлення,  здані до
установ зв'язку до закінчення останнього  дня  строку,  вважаються
такими, що здані своєчасно (ст. 255 ЦК ( 435-15 ).
     За загальним правилом перебіг позовної  давності  починається
від дня виникнення права на позов,  тобто коли особа дізналася або
могла дізнатися про порушення свого права або про особу,  яка його
порушила (стаття 261 ЦК ( 435-15 ). Наприклад, повернувшись додому
з  роботи,  особа  виявляє  нестачу  речей.  У  цей  момент   вона
дізнається   про  порушення  її  права  власності.  Можлива  також
ситуація,  коли існує припущення (презумпція)  стосовно  того,  що
особа дізналася про порушення права, навіть якщо сам потерпілий не
звернув на це уваги. Так, якщо гроші були позичені на два місяці і
не  повернуті  до  закінчення цього строку,  то припускається,  що
кредитор дізнався про порушення  свого  права  на  наступний  день
після закінчення строку договору,  хоч сам він забув про існування
боргу.
     Крім того,  для  окремих  випадків  порушення  цивільних прав
законом  встановлюються  спеціальні  правила  визначення   початку
перебігу позовної давності.
     Зокрема, в частинах другій - шостій статті 261 ЦК ( 435-15  )
зазначені такі випадки:
     1) перебіг  позовної  давності  за  вимогами   про   визнання
недійсним  правочину,  вчиненого  під впливом насильства,  перебіг
позовної  давності  за   вимогами   про   застосування   наслідків
нікчемного  правочину  починається  від  дня,  коли  почалося його
виконання;
     2) у   разі   порушення   цивільного   права   або   інтересу
неповнолітньої  особи  позовна  давність   починається   від   дня
досягнення нею повноліття;
     3) за зобов'язаннями з визначеним строком  виконання  перебіг
позовної давності починається зі спливом строку виконання;
     4) за зобов'язаннями,  строк виконання яких не визначений або
визначений моментом вимоги,  перебіг позовної давності починається
від дня,  коли у кредитора виникає  право  пред'явити  вимогу  про
виконання зобов'язання.  Якщо боржникові надається пільговий строк
для виконання такої вимоги,  перебіг позовної давності починається
зі спливом цього строку;
     5) за регресними  зобов'язаннями  перебіг  позовної  давності
починається від дня виконання основного зобов'язання.
     Законом можуть бути встановлені винятки із загальних  правил,
встановлених  ЦК  (  435-15  )  для  визначення  початку  перебігу
позовної давності.
     Слід звернути  увагу  на  те,  що  згідно  зі  статтею 262 ЦК
( 435-15  )  заміна  сторін  у  зобов'язанні  не  змінює   порядку
обчислення та перебігу позовної давності.
     Зазвичай перебіг позовної давності є  процесом  безперервним.
Однак   протягом   цього   часу  можуть  виникнути  обставини,  що
перешкоджають  поданню  позову.  Ці  обставини  є  підставами  для
зупинення  (призупинення),  переривання  або  відновлення перебігу
позовної давності.
     Зупинення перебігу  позовної  давності  полягає  в  тому,  що
період часу,  протягом якого діють обставини, передбачені законом,
не  зараховується  в  строк позовної давності.  Тобто враховується
лише  час,  що  минув  до  і  після  зупинення  перебігу  позовної
давності.
     Згідно зі статтею 263 ЦК ( 435-15 ) перебіг позовної давності
зупиняється:
     1) якщо  пред'явленню  позову  перешкоджала  надзвичайна  або
невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).  Такою подією
може бути стихійне лихо (наприклад, землетрус) або соціальні явища
(наприклад, страйки);
     2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій)  на
підставах,  встановлених  законом.  Мораторій може бути оголошений
стосовно  якогось  окремого  виду   зобов'язань   або   за   всіма
зобов'язаннями   в  цілому.  На  відміну  від  непереборної  сили,
мораторій створює не фактичні,  а юридичні перешкоди  для  подання
позову;
     3) у    разі    зупинення    дії    закону     або     іншого
нормативно-правового  акта,  який регулює відповідні відносини.  В
цьому разі позовна давність зупиняється,  якщо законодавчий  орган
виносить  рішення про зупинення дії закону або іншого нормативного
акта на якийсь,  як правило,  визначений  час,  або  до  прийняття
іншого нормативного акта, що регулює відповідні відносини;
     4) якщо позивач або відповідач перебуває  у  складі  Збройних
Сил  України  та  інших  створених відповідно до закону військових
формувань,  переведених  на  воєнний  стан  (наприклад,  у  складі
миротворчих сил ООН). Проте проходження військової служби в мирний
час не зупиняє перебігу строку позовної давності.
     Слід зазначити,  що  вказана  обставина є підставою зупинення
позовної давності лише у відносинах,  в  яких  хоча  б  однією  із
сторін  є  фізична  особа.  Що  стосується відносин між юридичними
особами,  то для них підставами зупинення позовної давності можуть
бути лише непереборна сила,  мораторій та зупинення дії закону або
іншого нормативного акта.
     У разі   виникнення   зазначених  обставин  перебіг  позовної
давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
     Від дня припинення обставин,  що були підставою для зупинення
перебігу   позовної   давності,    перебіг    позовної    давності
продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
     Слід звернути увагу на те,  що на відміну від  ЦК  1963  року
( 1540-06  ),  який  передбачав,  що  обставини,  які  спричиняють
зупинення позовної давності,  мають настати або  продовжуватися  в
останні шість місяців її перебігу,  ЦК 2003 року ( 435-15 ) такого
обмеження не встановлює. Тобто зазначені в статті 263 ЦК обставини
можуть  виникнути  в будь-який момент перебігу позовної давності і
це  не  впливає  на  визнання  їх  підставами  зупинення  перебігу
позовної давності.
     Переривання перебігу позовної давності  полягає  в  тому,  що
час,  який  минув  до  настання  обставини,  з якою закон пов'язує
переривання,  не зараховується в позовну давність,  і  її  перебіг
після переривання починається спочатку.  Обставини, що переривають
перебіг позовної давності,  можуть виникнути в будь-який час до її
спливу.
     Згідно зі статтею 264 ЦК ( 435-15 ) перебіг  строку  позовної
давності переривається:
     1) вчиненням особою дії,  що свідчить про визнання нею  свого
боргу або іншого обов'язку (наприклад,  часткове повернення боргу,
лист з проханням про відстрочку повернення боргу тощо);
     2) у  разі  пред'явлення  особою  позову до одного із кількох
боржників;
     3) у  разі пред'явлення особою позову,  якщо предметом такого
позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
     Позов має  бути  поданий  з дотриманням встановлених вимог до
його оформлення та змісту.  Якщо ці вимоги порушені,  то позов  не
приймається  судом  до  розгляду або залишається без розгляду і не
перериває позовну давність (стаття 265 ЦК ( 435-15 ).
     Проте якщо  суд  залишив  без розгляду позов,  пред'явлений у
кримінальному процесі, час від дня пред'явлення позову до набрання
законної   сили  рішенням  суду,  яким  позов  було  залишено  без
розгляду,  не зараховується до позовної давності.  Якщо ж  частина
строку,  що залишилася,  є меншою ніж шість,  вона подовжується до
шести місяців (частина друга статті 265 ЦК ( 435-15 ).
     Наслідки спливу  позовної давності традиційно пов'язувалися з
втратою права на задоволення позову про захист порушеного права.
     Водночас ст.  267  ЦК  (  435-15  )  передбачає  низку  нових
положень, спрямованих на більш повний захист особи, цивільні права
якої порушені.
     Вони полягають, зокрема, в такому:
     1) особа,  яка  виконала  зобов'язання  після спливу позовної
давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо
вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності;
     2) заява про захист цивільного права або  інтересу  має  бути
прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності;
     3) позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою
сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;
     4) сплив позовної давності,  про застосування якої стороною в
спорі є підставою для відмови у позові;
     5) якщо суд  визнає  поважними  причини  пропущення  позовної
давності, порушене право підлягає захисту.
     Отже, фактично  сплив  позовної  давності  є  підставою   для
відмови у позові,  лише коли про її застосування заявлено стороною
у спорі і суд не  визнає  поважними  причини  пропущення  позовної
давності.
     Оскільки позовна давність  на  основні  та  додаткові  вимоги
обчислюється щодо кожної вимоги окремо,  може трапитися так, що на
основну вимогу позовна давність не пропущена,  тоді  як  додаткова
вимога   (про   стягнення   неустойки,   накладення  стягнення  на
заставлене майно  тощо)  погашається  спливом  позовної  давності.
Однак  якщо  позовна  давність  пропущена на основну вимогу,  вона
вважається пропущеною і стосовно додаткової вимоги (стаття 266  ЦК
( 435-15 ).
     Додатковою гарантією  для  осіб,  право   чи   інтерес   яких
порушено,  є  встановлення  в  статті  268  ЦК ( 435-15 ) переліку
вимог, на які не поширюється позовна давність.
     Зокрема, позовна давність не поширюється:
     1) на вимогу,  що випливає із порушення особистих  немайнових
прав, крім випадків, встановлених законом;
     2) на вимогу вкладника до  банку  (фінансової  установи)  про
видачу   вкладу   (наприклад,  за  договором  банківського  вкладу
(депозиту) - стаття 1058 ЦК ( 435-15 );
     3) на  вимогу  про  відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом,
іншим ушкодженням здоров'я або  смертю  (наприклад,  статті  1162,
1166, 1168 ЦК ( 435-15 );
     4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним
правового  акта  органу  державної влади,  органу влади Автономної
Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено
його право   власності  або  інше  речове  право  (стаття  393  ЦК
( 435-15 );
     5) на   вимогу   страхувальника   (застрахованої   особи)  до
страховика   про   здійснення   страхової   виплати    (страхового
відшкодування) - стаття 990 ЦК ( 435-15 ).
     Наведений перелік згідно з  частиною  другою  статті  268  ЦК
( 435-15  )  не  є  вичерпним,  отже,  інші  випадки  можуть  бути
передбачені законом.  При встановленні цього переліку ЦК  виходить
зі специфіки певних правовідносин, оскільки предметом захисту тут,
як правило, є право, не обмежене в часі.
     Згідно з  пунктами  6  і 7 Прикінцевих та перехідних положень
( 435-15  ) правила ЦК  про  позовну  давність  застосовуються  до
позовів,  строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що
діяло раніше,  не сплив до набрання чинності ЦК.  До  позовів  про
визнання  заперечуваного  правочину  недійсним  і про застосування
наслідків недійсності нікчемного правочину,  право на пред'явлення
якого виникло до 1 січня 2004 р., застосовується позовна давність,
встановлена  для  відповідних  позовів  законодавством,  що  діяло
раніше.
 
                   4. Проведення інвентаризації
 
     Інвентаризацію розрахунків   з   дебіторами   та  кредиторами
необхідно проводити не менше двох  разів  на  рік,  розрахунків  у
порядку  планових платежів та з депонентами - не менше одного разу
на місяць (підпункт 1.5.15 пункту 1.5 Інструкції з  інвентаризації
основних  засобів,  нематеріальних  активів,  товарно-матеріальних
цінностей,  грошових коштів і  документів,  розрахунків  та  інших
статей   балансу,   затвердженої   наказом   Головного  управління
Держказначейства від 30.10.98 р.  N 90 ( z0728-98 ).  Акти звірянь
мають   бути   підписані   з   усіма  без  винятку  дебіторами  та
кредиторами.
     У разі наявності дебіторської заборгованості, повернення якої
викликає   сумніви,   керівництву   водогосподарської    бюджетної
організації,  установи необхідно вжити всіх необхідних заходів для
своєчасного повернення  коштів.  Повернення  такої  заборгованості
може  бути  здійснено  шляхом  поставки товарів,  виконання робіт,
надання послуг.  Керівництво також має право звернутися до суду  з
позовом про повернення дебіторської заборгованості.
     У разі коли на  балансі  протягом  тривалого  часу  значиться
непогашена  кредиторська заборгованість,  необхідно проаналізувати
причини  виникнення  такої  заборгованості.  Якщо   заборгованість
виникла     в     результаті     недофінансування,    керівництвом
водогосподарської  бюджетної  організації,   установи   має   бути
направлено листи Держводгоспу з проханням про виділення асигнувань
для погашення кредиторської заборгованості.  Можливо, кредиторська
заборгованість значиться на балансі внаслідок узяття зобов'язань у
розмірах,  що перевищують затверджений кошторис і план асигнувань.
Нагадаємо,  що  згідно  зі  статтею  51 Бюджетного кодексу України
( 2542-14  )  розпорядники  бюджетних  коштів  мають  право  брати
бюджетні   зобов'язання  і  здійснювати  витрати  тільки  в  межах
бюджетних  асигнувань,  установлених  кошторисом.   Це   положення
Бюджетного  кодексу знайшло відображення і в статті 64 Закону "Про
Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ).
 
     Стаття 64  Закону  України  від 23.12.2004 N 2285 ( 2285-15 )
"Про Державний бюджет України на 2005 рік"
     "Органи Державного   казначейства  України  здійснюють  облік
зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у порядку,  визначеному
Державним  казначейством  України,  та відображають їх у звітності
про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів.
     Розпорядники бюджетних   коштів  Державного  бюджету  України
мають право брати бюджетні зобов'язання у  2005  році,  враховуючи
необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, взятих
на облік в органах Державного казначейства України.
     Зобов'язання, взяті  розпорядниками  бюджетних   коштів   без
відповідних   бюджетних   асигнувань,   не  вважаються  бюджетними
зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.
Взяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.
     Поточні видатки,  пов'язані з утриманням  бюджетних  установ,
можуть здійснюватися розпорядниками бюджетних коштів у разі,  коли
відсутня   заборгованість   із   заробітної    плати    (грошового
забезпечення)".
     Прострочена кредиторська заборгованість може виникнути  через
оплату   не  першочергових  витрат,  унаслідок  чого  першочергові
витрати залишаться неоплаченими та будуть обліковуватися у  складі
кредиторської  заборгованості з ризиком закінчення строку позовної
давності (до трьох років).
     Якщо відповідальними  особами (працівником бухгалтерії,  який
веде облік розрахунків, головним бухгалтером або його заступником)
неналежним   чином   здійснювався  контроль  за  розрахунками,  не
контролювалися строки виникнення та  перебігу  заборгованості,  що
призвело   або  незабаром  може  призвести  до  закінчення  строку
позовної  давності  щодо  такої  заборгованості,  то   керівництво
водогосподарської   бюджетної   організації,  установи  має  вжити
заходів дисциплінарного стягнення до винних осіб.
     Водогосподарські бюджетні   організації,   установи  списують
прострочену  заборгованість   відповідно   до   Порядку   списання
кредиторської  заборгованості  бюджетних  установ,  строк позовної
давності якої минув, затвердженого наказом Державного казначейства
України від 08.05.2001 р. N 73 ( z0458-01 ).
     Щорічна інвентаризаційна  комісія  або  створена   згідно   з
наказом  керівника  спеціальна  комісія  проводить  інвентаризацію
розрахунків із  метою  виявлення  заборгованості,  строк  позовної
давності  якої  минув  і  яка  є безнадійною для погашення.  Склад
комісії  визначається   керівником   водогосподарської   бюджетної
організації,  установи  самостійно.  До складу комісії обов'язково
повинні  входити  головний  бухгалтер  (або  його   заступник)   і
працівник   бухгалтерії,   який   веде   облік   розрахунків.   За
результатами інвентаризації розрахунків складається акт  довільної
форми,  в  якому  фіксуються  суми  дебіторської  та кредиторської
заборгованості,  строк позовної  давності  яких  минув  та  які  є
безнадійними   для   погашення.   Також   зазначаються   назва  та
місцезнаходження   боржників,   дата    і    причини    виникнення
заборгованості,   заходи,  що  вживалися  для  її  погашення.  Акт
інвентаризаційної  комісії  затверджується  керівником   бюджетної
організації.
     Акт про  списання  кредиторської  заборгованості  передається
організації  вищого  рівня  для  прийняття рішення про доцільність
списання. Таке рішення приймається Держводгоспом.
     Держводгосп розглядає  надані  акти  інвентаризації та в разі
прийняття  рішення  про  списання   з   обліку   водогосподарської
бюджетної організації,  установи сум кредиторської заборгованості,
строк позовної давності якої минув, видає наказ про списання такої
заборгованості.   Дозвіл   Держводгоспу   потрібен   для  списання
кредиторської  заборгованості  за  рахунок  коштів  загального  та
спеціального фондів державного бюджету (крім власних надходжень).
     Рішення про  списання  кредиторської  заборгованості,   строк
позовної  давності  якої  минув,  що  виникла  за  рахунок власних
надходжень водогосподарських  бюджетних  організацій  та  установ,
приймається керівником організації,  установи самостійно. Списання
провадиться щокварталу  на  підставі  наказу  керівника  бюджетної
установи.   Держводгоспу  інформація  про  списання  кредиторської
заборгованості за рахунок власних надходжень доводиться до відома.
     Що стосується  списання  дебіторської  заборгованості,  строк
позовної давності якої минув,  то  всі  водогосподарські  бюджетні
організації,   установи   списують   її   на   підставі  висновків
інвентаризаційної комісії та наказу керівника. Дозвіл Держводгоспу
не  потрібен.  Однак необхідно довести до відома Держводгоспу,  що
таке списання було проведено.
 
                     5. Відображення в обліку
 
     Припустимо, що на балансі  облводгоспу,  для  якого  головним
розпорядником    бюджетних   коштів   є   Держводгосп,   значиться
дебіторська та кредиторська заборгованість,  щодо якої минув строк
позовної давності за спеціальним та за загальним фондом державного
бюджету.  За загальним фондом значиться:  прострочена  дебіторська
заборгованість за КЕКВ 1135 - 50 грн. за оплачені, але не отримані
запчастини  на  службовий  автомобіль;  прострочена   кредиторська
заборгованість за КЕКВ 1139 - 2500 грн. за позавідомчу охорону; за
КЕКВ 1111 - 100 грн. депонентської заборгованості.
     За спеціальним   фондом  значиться:  прострочена  дебіторська
заборгованість за КЕКВ 1131 - 30 грн. за оплачене, але не отримане
канцелярське приладдя;  прострочена кредиторська заборгованість за
КЕКВ 1137 - 70 грн. за ремонт кондиціонерів.
     Інвентаризаційною комісією   було   проведено  інвентаризацію
розрахунків,  складено  та  підписано   акти   звірянь,   виявлено
дебіторів  та  кредиторів,  яких  не  існує на цей момент і які не
мають  правонаступників   (бажано   підтвердити   їх   відсутність
довідками  з  податкової,  органів статистики).  Інвентаризаційній
комісії  відповідальними  працівниками  бухгалтерії  надано  копії
направлених листів дебіторам із проханням повернути заборгованість
або погасити її шляхом поставки товарів, листи вищій організації з
проханням   про   виділення   додаткових   коштів   для  погашення
кредиторської заборгованості.
     Інвентаризаційною комісією  буде  складено акт інвентаризації
розрахунків такого змісту:
     Акт має  бути передано на розгляд Держводгоспу.  І лише після
отримання  наказу  Держводгоспу  про  списання  з  бухгалтерського
обліку за рахунок засобів коштів загального та спеціального фондів
держбюджету кредиторської заборгованості,  строк позовної давності
якої  минув,  водогосподарська бюджетна організація,  установа має
право  списати  таку  заборгованість.  На  списання   дебіторської
заборгованості,   щодо   якої   строк   позовної  давності  минув,
керівником облводгоспу має бути видано наказ.
     Отже, дебітори заплатити не можуть, із кредиторами облводгосп
не в змозі розрахуватися.  Усіх заходів щодо  процедури  виявлення
простроченої  заборгованості  та  отримання  дозволу  Держводгоспу
вжито.  Тепер  необхідно  відобразити  в  бухгалтерському   обліку
списання  сум  дебіторської та кредиторської заборгованості,  щодо
яких минув строк позовної давності.
     Списання заборгованості     відображається     в    регістрах
бухгалтерського обліку такими записами:
 
--------------------------------------------------------------------
| N  |              Зміст операції               | Дебет | Кредит  |
|з/п |                                           |рахунка| рахунка |
|----+-------------------------------------------+-------+---------|
| 1  |Списано суми дебіторської заборгованості   |  431  | 363, 364|
|    |після закінчення строку позовної давності, |       |         |
|    |що виникла за рахунок коштів загального    |       |         |
|    |фонду бюджету                              |       |         |
|----+-------------------------------------------+-------+---------|
| 2  |Списано суми дебіторської заборгованості   |  432  | 363, 364|
|    |після закінчення строку позовної давності, |       |         |
|    |що виникла за рахунок коштів спеціального  |       |         |
|    |фонду бюджету                              |       |         |
|----+-------------------------------------------+-------+---------|
| 3  |Списано суми кредиторської заборгованості  |  675  |    431  |
|    |після закінчення строку позовної давності, |       |         |
|    |що виникла за рахунок коштів загального    |       |         |
|    |фонду бюджету                              |       |         |
|----+-------------------------------------------+-------+---------|
| 4  |Списано суми дебіторської заборгованості   |  675  |    432  |
|    |після закінчення строку позовної давності, |       |         |
|    |що виникла за рахунок коштів спеціального  |       |         |
|    |фонду бюджету                              |       |         |
|----+-------------------------------------------+-------+---------|
| 5  |Списано суми депонентської заборгованості  |  671  |    431  |
|    |після закінчення строку позовної давності, |       |         |
|    |що виникла за рахунок коштів загального    |       |         |
|    |фонду бюджету                              |       |         |
|----+-------------------------------------------+-------+---------|
| 6  |Списано суми депонентської заборгованості  |  671  |    432  |
|    |після закінчення строку позовної давності, |       |         |
|    |що виникла за рахунок коштів спеціального  |       |         |
|    |фонду бюджету                              |       |         |
--------------------------------------------------------------------
 
     Списана таким чином дебіторська заборгованість протягом п'яти
років із моменту списання обліковується на позабалансовому рахунку
07 "Списані активи та зобов'язання" і контролюється, щоб у випадку
зміни  майнового  стану  неплатоспроможного  дебітора  можна  було
стягти з нього заборгованість.
     Списана прострочена заборгованість відображається у формі N 7
( z0623-98  )  "Звіт  про  заборгованість  бюджетних  установ" і в
пояснювальній записці до  квартального  та  річного  звітів.  Крім
того,  у  формі  N  7  у  графі 16 із загальної суми кредиторської
заборгованості,  що виникла при виконанні кошторису за поточний та
минулі роки і перебуває на балансі станом на дату складання звіту,
уточнюється не списана сума заборгованості з простроченим  строком
сплати.
 
 Начальник Юридичного відділу                            О.Райчева
 
 
                                      Додаток
                                      до Методичних рекомендацій
                                      про списання бюджетною
                                      установою простроченої
                                      заборгованості
 
                                      Зразок
 
 
                               АКТ
             інвентаризації заборгованості зі строком
                   позовної давності, що минув
 
     Інвентаризаційною комісією у складі:
     Голова комісії    -    заступник    начальника    облводгоспу
М.О. Сліпченко.
     Члени комісії - головний бухгалтер А.А. Петренко;
     бухгалтер Т.М. Фесенко;
     бухгалтер І.М. Плужник
     Станом на 01.01.2005 р.  виявлено дебіторську  заборгованість
зі строком позовної давності,  що минув,  яка значиться на балансі
облводгоспу перед:
     ПП "Автогаз"  у  сумі  50  грн.  за рахунок коштів загального
фонду державного бюджету  за  КЕКВ  1135.  Заборгованість  виникла
15 грудня  2001  року  внаслідок  отримання автозапчастин згідно з
накладною від 15.12.2001 N 35 на меншу суму,  ніж  було  проведено
передоплатою  за  автозапчастини за рахунком від 10.12.2001 N 128.
Стягнення заборгованості в сумі 50 грн.  із ПП "Автогаз" неможливе
через  його  ліквідацію  в  березні  2001  року  (довідки районної
податкової інспекції та статистичного управління додаються);
     ЗАТ "Калинка"  у сумі 30 грн.  за рахунок коштів спеціального
фонду  державного  бюджету  за  КЕКВ  1131.  Місцезнаходження  ЗАТ
"Калинка" (зазначено   місцезнаходження).  Заборгованість  виникла
26 травня 2000  року  внаслідок  отримання  канцелярських  товарів
згідно  з  накладною  від 26.05.2000 N 56 на меншу суму,  ніж було
проведено передоплатою за канцтовари за  рахунком  від  23.05.2000
N 77.   Працівниками   бухгалтерії   не   вживалося  заходів  щодо
повернення заборгованості ЗАТ "Калинка".
     Станом на 01.01.2005 р.  виявлено кредиторську заборгованість
зі строком позовної давності,  що минув,  яка значиться на балансі
обласної санепідемстанції перед:
     районним відділом позавідомчої охорони в сумі  2500  грн.  за
рахунок  коштів  загального фонду державного бюджету за КЕКВ 1139.
Місцезнаходження    районного    відділу    охорони     (зазначено
місцезнаходження).  Заборгованість  виникла  29  грудня  2001 року
внаслідок недофінансування облводгоспу у 2001 році за КЕКВ 1139. У
січні   2002  року  договір  із  районним  відділом  охорони  було
розірвано.  Кошторисом на 2002 рік  було  передбачено  видатки  на
погашення  заборгованості,  що  виникла у грудні 2001 року,  однак
фінансування за КЕКВ 1139 не  надходило.  На  адресу  Держводгоспу
направлялися  листи  (копії  додаються)  з проханням про виділення
коштів на погашення кредиторської заборгованості;
     Омельчуком Є.Д.  у сумі 100 грн. депонентської заборгованості
за рахунок коштів загального  фонду  державного  бюджету  за  КЕКВ
1111.  Заборгованість виникла 3 лютого 2000 року.  Установлено, що
Омельчук Є.  Д.  у лютому  2000  року  виїхав  на  постійне  місце
проживання  до  Росії  та  на  цей  момент  адреса його проживання
невідома;
     фірмою "Ремпобуттехніка"  у  сумі  70 грн.  за рахунок коштів
спеціального фонду державного бюджету за КЕКВ 1137  за  проведений
ремонт   кондиціонерів.   Заборгованість   виникла  10.05.2000  р.
внаслідок  часткової  оплати  за  проведений   ремонт.   Погашення
заборгованості  неможливе через ліквідацію фірми "Ремпобуттехніка"
у  2001   році   (довідки   районної   податкової   інспекції   та
статистичного управління додаються).
     Підлягає списанню   з   балансу    облводгоспу    дебіторська
заборгованість,  строк  позовної  давності  якої  минув  та  яка є
безнадійною для погашення:
     1) за загальним фондом державного бюджету за КЕКВ 1135 у сумі
50 гривень;
     2) за  спеціальним  фондом  державного бюджету за КЕКВ 1131 у
сумі 30 гривень.
     Підлягає списанню    з   балансу   облводгоспу   кредиторська
заборгованість,  строк позовної  давності  якої  минув  та  яка  є
безнадійною для погашення:
     1) за загальним фондом державного бюджету за КЕКВ 1111 у сумі
100 грн., за КЕКВ 1139 у сумі 2500 гривень;
     1) за спеціальним фондом державного бюджету за  КЕКВ  1137  у
сумі 70 гривень.
 
 Голова інвентаризаційної комісії:
 
      ______________      заступник начальника     М.Сліпченко
         (підпис)              облводгоспу
 
       Члени комісії:
 
      ______________       головний бухгалтер      А.Петренко
         (підпис)
 
      ______________            бухгалтер          Т.М.Фесенко
         (підпис)
 
      ______________            бухгалтер          І.М.Плужник
         (підпис)
 
 
                                      ЗАТВЕРДЖУЮ
                                      Начальник облводгоспу
                                      _______________ І.Г.Кравчук
                                          (підпис)
                                      14.01.2005 р.
 
 
                                      Додаток
                                      до Методичних рекомендацій
                                      стосовно списання
                                      бюджетною установою
                                      простроченої заборгованості
 
                                      Зразок
 
 
                            Н А К А З
 
  _________ 2005 р.                                     N _____
 
 
              Про списання з бухгалтерського обліку
                дебіторської заборгованості, строк
                   позовної давності якої минув
 
 
     Відповідно до  наказу  Державного  казначейства  України  від
8 травня 2001 року  N  73  (  z0458-01  )  "Про  Порядок  списання
кредиторської  заборгованості  бюджетних  установ,  строк позовної
давності якої минув" Н А К А З У Ю:
 
     Списати з  балансу  облводгоспу  дебіторську  заборгованість,
строк позовної давності  якої  минув  та  яка  є  безнадійною  для
погашення, за:
     загальним фондом державного бюджету в сумі 50  грн.  за  КЕКВ
1135;
     спеціальним фондом державного бюджету в сумі 30 грн.  за КЕКВ
1131.
     Підстава: Акт інвентаризаційної комісії від 14.01.2005 р.
 
 
 Начальник облводгоспу       ________________            І.Кравчук
                                 (підпис)
 
 
                                      Додаток
                                      до наказу Держводгоспу
                                      України
                                      21.02.2005  N 42
 
 
                          Інвентаризація
              як інструмент достовірності фінансової
                            звітності
 
     Інвентаризація - один з найважливіших методів бухгалтерського
обліку,   яким   забезпечуються    перевірка    і    документальне
підтвердження   достовірності  даних  бухгалтерського  обліку  про
наявність і стан матеріальних  і  нематеріальних  активів,  іншого
майна, капіталу, інвестицій, розрахунків, резервів і зобов'язань.
 
     Законом "Про  бухгалтерський  облік  та фінансову звітність в
Україні" (  996-14  )  передбачено,  що  перед  складанням  річної
фінансової звітності підприємства, організації та установи (далі -
підприємства)  зобов'язані  проводити  інвентаризацію.   В   інших
періодах  періодичність  і  об'єкти інвентаризації (основні фонди,
нематеріальні    активи,    сировина,    матеріали,    незавершене
виробництво,  готова продукція,  товари, готівка, розрахунки тощо)
визначаються власником (керівником)  підприємства  (крім  випадків
обов'язкового проведення інвентаризації).
 
     За постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 N 419
( 419-2000-п  )  проведення  інвентаризації  обов'язкове  у  таких
випадках:
     а) при передаванні майна державних підприємств в  оренду  або
його приватизації;
     б) перед  складанням  річного   бухгалтерського   звіту,   що
засвідчує   актуальність   цієї   роботи  в  системі  заходів  для
забезпечення його достовірності  та  довіри  користувачів  звітної
інформації  -  акціонерів,  кредиторів,  інвесторів  (тут  доречно
звернути увагу на наявність такої  вимоги  в  законодавстві  інших
країн:  так,  Торговельний  кодекс  Франції  як  обов'язкову норму
приписує кожній юридичній особі з метою встановлення наявності  та
вартості   активних   і   пасивних   елементів  власного  капіталу
контролювати через інвентаризацію не рідше від одного разу на рік;
обов'язковість     інвентаризації     в    обумовлених    випадках
передбачається і законодавством Чехії);
     в) при зміні матеріально відповідальних осіб;
     г) при встановленні фактів крадіжок;
     д) після пожеж, стихійних явищ і техногенних аварій;
     є) за приписом судово-слідчих органів.
 
     Без інвентаризації   не   обійтись  у  разі  зміни  керівника
(бригадира) колективу з колективною матеріальною відповідальністю,
а  також  при  ліквідації підприємства,  при передачі підприємств,
їхніх структурних підрозділів до складу інших  органів  управління
(інших підприємств).  Характерною ознакою інвентаризацій є те,  що
їхнім об'єктом стає майно  підприємства,  а  також  майно,  що  не
належить  підприємству  та  перебуває в його користуванні (майно в
оренді,  давальницька сировина тощо).  На  такі  об'єкти  і  майно
складаються окремі інвентаризаційні описи,  один примірник кожного
з яких надсилається власникові.
     Завдання інвентаризації полягають:
     у встановленні фактичної наявності,  якості, стану і вартості
матеріальних цінностей, грошових коштів, незавершеного виробництва
і   будівництва,   дебіторської   заборгованості,   зобов'язань  і
забезпечень, інших активів, витрат і доходів майбутніх періодів, у
визначенні розбіжностей;
     встановленні за  письмовими  поясненнями  відповідальних   за
збереження   і   використання  цінностей,  за  облік  дебіторської
заборгованості,  зобов'язань і забезпечень осіб,  причин  та  умов
виникнення розбіжностей;
     розроблення пропозицій  щодо  врегулювання   розбіжностей   і
впорядкування    порядку   приймання,   зберігання,   відпуску   і
використання  цінностей  та  поліпшення  обліку  і   контролю   на
підприємстві;
     перевірці обїрунтованості записів на рахунках і  в  регістрах
обліку розрахунків з працівниками,  бюджетом, державними цільовими
позабюджетними  фондами,  покупцями,  постачальниками  та   іншими
дебіторами і кредиторами тощо;
     дотриманні порядку врегулювання інвентаризаційних різниць.
 
     За характером проведення  інвентаризації  бувають  повними  і
вибірковими, плановими (передбачуваними) і раптовими.
     Повні інвентаризації охоплюють  їхні  об'єкти  повністю  (вид
майна, місце зберігання).
     Вибіркові інвентаризації мають  на  меті  встановити  стан  і
наявність   окремих   цінностей  у  місці  зберігання.  Наприклад,
вибіркову інвентаризацію слід проводити  за  тими  цінностями,  за
якими    підприємством    від   постачальника   отримано   відмову
задовольнити претензії щодо їх  недовантаження  або  від  покупців
отримано такі претензії.
     Строки планових інвентаризацій  на  підприємствах  попередньо
затверджуються, а підготовка до них полягає в проведенні комплексу
підготовчих робіт з групування,  розміщення матеріальних цінностей
у  порядку,  зручному  для підрахунку,  вимірювання та зважування.
Кожна раптова інвентаризація  починається  виконанням  підготовчої
роботи в присутності інвентаризаційної комісії.  Підготовча робота
полягає  також  у  завершенні  опрацювання  документів  щодо  руху
цінностей, визначенні їхніх залишків на початок інвентаризації.
     Керівник підприємства     має     організувати     проведення
інвентаризації   в   якнайоптимальніші  строки  і  з  якнайменшими
затратами - призначити кваліфікованих фахівців,  виділити потрібну
кількість  робітників  для  пересування  цінностей при зважуванні,
вимірюванні тощо.
     Безпосередньо інвентаризаційну   роботу   проводять  постійно
діюча інвентаризаційна комісія,  а також  робочі  інвентаризаційні
комісії  для  інвентаризації  на конкретних об'єктах і конкретного
майна. Склад цих комісій затверджується керівником підприємства, а
склад  комісії  для  інвентаризації  в  процесі передання в оренду
об'єкта   державної   власності    затверджується    орендодавцем.
Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії
в тих самих матеріально відповідальних осіб одного й  того  самого
працівника    два    роки    поспіль.    При    неповному   складі
інвентаризаційних    комісій    та     відсутності     матеріально
відповідальних осіб інвентаризація не проводиться.  При цьому слід
пам'ятати,  що   матеріально   відповідальні   особи   до   складу
інвентаризаційних комісій не входять.
     Усі відомості  про  об'єкти  інвентаризації  інвентаризаційна
комісія    відображає    в    інвентаризаційних    описах   (актах
інвентаризації).  Найменування і кількість цінностей наводяться  у
номенклатурі та одиницях виміру, що застосовуються в обліку.
     Члени інвентаризаційної комісії  несуть  відповідальність  за
внесення  до  опису  неправильних  даних про відмітні ознаки (тип,
сорт,  розмір),  кількість,  суму і  стан  (придатні,  непридатні,
ступінь  зносу)  проінвентаризованих  об'єктів.  Наявність  і стан
об'єктів інвентаризації мають установлюватися шляхом обов'язкового
підрахунку,  зважування,  вимірювання,  огляду,  а  за потреби - і
лабораторних  замірів,  аналізів.   Установлення   ваги   (обсягу)
навалочних  матеріалів  може  проводитися  на  основі вимірювань і
технічних розрахунків.  До опису забороняється  вносити  дані  про
залишки  цінностей  зі слів матеріально відповідальних осіб або за
даними обліку, але без перевірки їхньої фактичної наявності, тобто
проводити інвентаризацію "кабінетним методом".
     Аби унеможливити  проникнення   на   об'єкти   інвентаризації
будь-яких  сторонніх  осіб  під  час відсутності інвентаризаційної
комісії, матеріально відповідальна особа в присутності всіх членів
комісії    відчиняє   і   зачиняє   приміщення,   де   проводиться
інвентаризація,  а  голова  комісії  зобов'язаний   при   закритті
опечатати його одержаним контрольним пломбіром.
     Під час  перерв  (обід,  неробочий   час   тощо)   в   роботі
інвентаризаційних   комісій   описи  (акти)  інвентаризації  мають
залишатися  тільки  в  приміщенні,  де   вона   проводиться.   Для
виключення   можливості   внесення  без  відома  інвентаризаційної
комісії будь-яких змін до опису на кожній його  сторінці  прописом
зазначаються  порядкові номери і загальна кількість (у натуральних
вимірниках) усіх цінностей, записаних на цій сторінці, - незалежно
від  того,  в  яких  одиницях  (штуки,  кілограми,  метри погонні,
квадратні, кубічні тощо) їх відображено.
     Виправлення помилок  має  бути  зроблено  в  усіх примірниках
опису (закресленням неправильних записів  і  написанням  над  ними
правильних),  обов'язково  обумовлені  та  підписані всіма членами
інвентаризаційної комісії.
     Серед нових   об'єктів   інвентаризації  на  підприємствах  в
останні роки з'явилися нематеріальні активи.
     Інвентаризація нематеріальних  активів як таких,  що не мають
матеріально-фізичних ознак,  вимагає нетрадиційних підходів.  Їхня
наявність  установлюється  за  документами,  що були підставою для
їхнього  оприбуткування  на  баланс  підприємства,  а   також   за
документами,  якими  оформлено,  тобто підтверджено майнові права.
Програмне   забезпечення   обчислювальної   техніки    перевіряють
наявністю відповідних носіїв,  пояснень та інструкцій щодо їхнього
застосування, а також його експлуатаційним випробуванням у роботі.
Інвентаризація    таких   нематеріальних   активів,   як   секрети
технологій,  має підтвердити наявність на підприємстві  документа,
де докладно описано суть і порядок їхнього використання.  За всіма
нематеріальними активами інвентаризаційною комісією встановлюється
наявність  письмового  розпорядження  керівника  підприємства  про
затвердження термінів використання нематеріальних активів,  з чого
визначаються  норми  їхньої  амортизації.  Під  час інвентаризації
потрібну  для  перевірки  інформацію  беруть  з  Акта  введення  в
господарський оборот   (ф.   НА-1),   Акта   вибуття  (ліквідації)
(ф. НА-3),  інвентарної картки (ф.  НА-2) об'єктів інтелектуальної
власності  у  складі нематеріальних активів,  затверджених наказом
Міністерства фінансів України від 22.11.2004 N 732 (  z1580-04  ).
Результат  інвентаризації  нематеріальних  активів  оформляють  на
бланках Інвентаризаційного опису  об'єктів  права  інтелектуальної
власності у складі нематеріальних активів (ф. НА-4).
     При інвентаризації  основних  засобів,  а  також малоцінних і
швидкозношуваних   предметів   встановлюються   не   тільки   їхня
наявність,  а  й  фактичний  фізичний  стан (ступінь спрацювання),
правильність зарахування до відповідної групи активів підприємства
(оборотних і необоротних).  Якщо інвентаризацією встановлено факти
віднесення необоротних активів (будівель, споруд, устаткування) до
складу предметів в обороті,  а також наявність об'єктів,  за якими
немає записів у регістрах синтетичного і аналітичного обліку,  або
робіт  капітального  характеру (добудови,  прибудови),  то комісія
з'ясовує,  коли і  за  чиїм  розпорядженням  збудовано  (придбано,
оплачено)   такі  об'єкти  (роботи),  за  рахунок  яких  джерел  з
відображенням цих  відомостей  у  протоколі  засідання  комісії  з
пропозицією про внесення змін до облікових даних.
     Виявивши придатні  для використання об'єкти основних засобів,
залишкова вартість яких дорівнює  нулю,  інвентаризаційна  комісія
має  оформити  пропозицію  про  визначення  їхньої справедливої та
ліквідаційної вартості.  Такі показники вже забезпечать  уникнення
нульової  залишкової  вартості  та  відображення реальної вартості
активів і витрат підприємства.
     Основні засоби,  що на час інвентаризації перебуватимуть поза
межами   підприємства,  має  бути  проінвентаризовано  до  моменту
їхнього тимчасового вибуття.
     Основні засоби,   малоцінні   предмети   і   матеріали,    що
перебувають в оренді,  у ремонті,  переробленні тощо, вносяться до
Інвентаризаційного опису на підставі накладних, квитанцій та інших
документів,   котрі   засвідчують   приймання  названих  цінностей
переробними,  ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами.
На   основні   засоби  і  предмети  в  обороті,  не  придатні  для
використання,  інвентаризаційні комісії  складають  акти  списання
(ліквідації).
     Інвентаризація товарно-матеріальних    цінностей   (сировини,
матеріалів,  товарів, готової продукції тощо), як правило, вимагає
більш  тривалого  часу.  Зовсім  припинити приймання і видавання у
виробництво сировини і матеріалів під час інвентаризації - хоч  би
як завчасно до неї не готуватися, - мабуть, не вдасться. Тому слід
передбачити дії членів інвентаризаційної  комісії  та  матеріально
відповідальних  осіб  під  час приймання та видавання матеріальних
цінностей у ході проведення інвентаризації - з тим,  аби запобігти
перекрученню  даних  інвентаризації  та  не  переривати виробничий
процес.
     Товарно-матеріальні цінності,   що    надходять    під    час
інвентаризації,  приймаються  матеріально  відповідальною особою в
присутності  членів  інвентаризаційної  комісії  та  вносяться  до
окремого  інвентаризаційного  опису  під назвою "Інвентаризаційний
опис  товарно-матеріальних  цінностей,   що   надійшли   під   час
інвентаризації".  В  описі  за  кожною  з  них  зазначаються  дата
надходження, постачальники, кількість, ціна і вартість.
     Під час  тривалої  інвентаризації  на   великих   складах   у
виняткових    випадках    товарно-матеріальні    цінності   можуть
відпускатися матеріально  відповідальними  особами  в  присутності
членів  інвентаризаційної  комісії.  Такі  цінності  вносяться  до
окремого інвентаризаційного опису  під  назвою  "Інвентаризаційний
опис   товарно-матеріальних   цінностей,   що  відпущені  під  час
інвентаризації".
     Під час  інвентаризації  товарно-матеріальних  цінностей,  що
перебувають  у  дорозі  або  відвантажені покупцям,  перевіряється
обїрунтованість  сум,   відображених   на   відповідних   рахунках
бухгалтерського обліку (20, 28 тощо). Такі суми може бути визнано,
якщо їх  підтверджено:  щодо  товарно-матеріальних   цінностей   у
дорозі -  рахунками  постачальників;  щодо товарів,  відвантажених
покупцям, - розрахунково-відвантажувальними документами.
     Під час інвентаризації незавершеного виробництва визначаються
фактична наявність не закінчених обробкою виробів, комплектність і
собівартість незавершеного виробництва,  залишок  за  анульованими
замовленнями.   Остаточно   забраковані  деталі  до  незавершеного
виробництва не включаються. За незавершеним виробництвом у вигляді
неоднорідної  суміші  в  інвентаризаційному описі слід навести два
кількісних показники:  кількість суміші та кількість сировини,  що
входить до її складу.
     Наявність готівки,     грошових     документів     (сплачених
лікувально-туристичних путівок тощо) і бланків  суворої  звітності
встановлюється   їхнім  перерахунком.  Жодні  інші  документи  або
розписки до залишку  готівки  не  включаються.  Заяви  касира  про
наявність у касі готівки та інших цінностей,  що не належать цьому
підприємству,  до уваги брати  не  мають.  В  акті  інвентаризації
наявності  готівки називають фактичний залишок і залишок за даними
обліку,  а також визначається  результат  у  вигляді  нестачі  або
надлишку.
     Наявна іноземна  валюта  вноситься  до акта інвентаризації із
зазначенням назви і суми  іноземної  валюти,  курсу  Національного
банку  України  на  дату інвентаризації та суми іноземної валюти в
перерахунку в грошову одиницю України (гривню).
     До інвентаризаційного опису  грошових  документів  і  бланків
суворої  звітності  вносяться  дані  про  їхню  назву  ("путівка",
"квиток", "квитанція"), номер, серію і номінальну вартість.
     Кошти, що перебувають у дорозі, інвентаризують за квитанціями
банківських  установ  і поштових відділень або копіями супровідних
відомостей на здавання виручки  інкасаторам  банку.  Так  само  за
відповідними  касово-розрахунковими  документами  інвентаризується
сума  коштів  за  реалізовані  товари,  оплачені  з  використанням
покупцями   банківських   платіжних   карток,  яка  (сума)  ще  не
зарахована на рахунок підприємства в установах банків.
     Залишки коштів на рахунках в  установах  банку,  а  також  за
розрахунками  з  бюджетом  мають  підтверджуватися  взаємним актом
звіряння.  Залишати  на   балансі   на   таких   рахунках   обліку
неврегульовані суми не дозволяється.
     Серед об'єктів    уваги   інвентаризаційної   комісії   мають
перебувати кошти в дебіторській і кредиторській заборгованостях, у
розрахунках за невідфактуровані поставки, за нестачами і втратами.
При цьому слід установити наявність рішень про відшкодування  всіх
нестач   і   проконтролювати   відправлення  матеріалів  про  їхнє
стягнення до відповідних органів.
     Дебіторську заборгованість на  час  інвентаризації  має  бути
підтверджено   витягами   з   аналітичного   обліку   розрахунків,
направленими  дебіторам,  і   векселями   підприємства.   Дебітори
зобов'язані  протягом  10  днів  з  дня  отримання  цих відомостей
підтвердити свою заборгованість або надіслати власні заперечення з
цього приводу. Форму акта звіряння розрахунків затверджено наказом
Мінекономіки, Мінфіну  і   Держкомстату   України   від   10.11.98
N 148/234/383 ( z0714-98 ).
     У результаті  інвентаризації на рахунках обліку розрахунків з
покупцями і замовниками,  постачальниками і  підрядчиками,  іншими
дебіторами  і кредиторами мають залишитися тільки суми,  погоджені
звірянням розрахунків.  В окремих випадках, коли до кінця звітного
року   розбіжності   залишилися   неврегульованими,   допускається
відображення розрахунків  з  дебіторами  і  кредиторами  кожною  з
сторін  у  своєму  балансі  в  сумах,  що  випливають із записів у
бухгалтерському    обліку.    Заінтересована    сторона     (тобто
підприємство-кредитор)  зобов'язана  вжити заходів до урегулювання
таких розбіжностей  у  встановленому  порядку.  З  дебіторською  і
кредиторською  заборгованостями  з  простроченим  строком позовної
давності, що підлягають списанню з балансу, до акта інвентаризації
додається   довідка   про   назву  дебіторів  і  кредиторів,  суму
заборгованості, дату і підстави її виникнення, а також про причини
і осіб, винних у простроченні строку позовної давності.
     За результатами  інвентаризації  резервів  (забезпечень)  має
бути встановлено суму,  що підлягає  додатковому  нарахуванню  або
зменшенню.
     За даними  інвентаризаційних  описів  (актів  інвентаризації)
бухгалтерська служба разом з робочими інвентаризаційними комісіями
складає звіряльні відомості за тими цінностями і розрахунками,  де
встановлено відхилення  від  облікових  даних.  За  всіма  фактами
пересортиці,  нестачі і надлишку, а також за втратами, пов'язаними
з простроченням строку  позовної  давності,  від  посадових  осіб,
відповідальних  за  зберігання  цінностей і стан розрахунків,  має
бути одержано письмові пояснення.
     Робоча інвентаризаційна комісія у протоколі  свого  засідання
фіксує пропозиції з урегулювання інвентаризаційних розбіжностей із
зазначенням  вжитих  заходів  до  запобігання   псуванню,   нестач
цінностей і розходжень надалі.
     Постійно діючі  інвентаризаційні комісії проводять контрольні
перевірки правильності  інвентаризації,  перевіряють  правильність
визначення   інвентаризаційних   розбіжностей   і  обїрунтованість
пропозицій щодо їхнього  врегулювання.  Висновки  постійно  діючих
інвентаризаційних   комісій   з   урегулювання   інвентаризаційних
розбіжностей набирають чинності розпорядчого  документа  і  стають
підставою  для  записів  у  бухгалтерському  обліку  тільки  після
їхнього затвердження керівником підприємства.
     Пропозиції про  врегулювання  інвентаризаційних  розбіжностей
мають базуватися на таких підходах:
     надлишки цінностей (у тому числі  кошти  в  розрахунках)  має
бути включено до балансу із збільшенням доходів підприємства;
     взаємний залік нестач і надлишків унаслідок пересортиці  може
бути   проведено   тільки   щодо   товарно-матеріальних  цінностей
однакового   найменування,   однієї    і    тієї    самої    групи
товарно-матеріальних  цінностей у тотожній кількості та в однієї й
тієї самої матеріально відповідальної особи.  Цінності, що входять
до  складу  однієї  групи,  такі,  що  мають схожість за зовнішнім
виглядом або упаковані в однакову тару,  мають однакові характерні
для  них  основні  відмітні  ознаки,  схожі  за  своїми  фізичними
характеристиками,  мають одну країну походження і виробника.  Крім
того,  Положенням  (стандартом)  бухгалтерського обліку 7 "Основні
засоби",  затвердженим наказом Міністерства фінансів  України  від
27.04.2000 N 92 ( z0288-00 ),  передбачено, що подібними об'єктами
є  об'єкти,  котрі  мають  однакове  функціональне  призначення  і
однакову    справедливу   вартість.   Відповідно   до   методичних
рекомендацій щодо застосування суттєвості в бухгалтерському обліку
(лист Міністерства  фінансів  України від 29.07.2003 N 04230-04108
( v4108201-03 ) для визнання активів подібними різниця між  їхньою
справедливою вартістю не має перевищувати 10 %.
     Коли за   взаємного   заліку  нестач  і  надлишків  унаслідок
пересортиці вартість цінностей, що виявилися в надлишку, перевищує
вартість  цінностей,  яких  не  вистачає,  ця різниця додається до
облікової вартості цінностей із збільшенням  операційних  доходів.
Перевищення  вартості  цінностей,  що  виявилися  в  нестачі,  над
вартістю надлишкових цінностей (взаємозалік кількісних  розходжень
неприпустимий),  розглядають  як  вартісну  нестачу,  списують  на
операційні   витрати   підприємства   з    одночасним    визнанням
операційного доходу за вартістю,  щодо якої встановлено конкретних
винуватців її виникнення.  За сумовими (вартісними) розбіжностями,
не  віднесеними на винуватих осіб,  у протоколах інвентаризаційної
комісії має бути наведено вичерпні пояснення причин,  з яких це не
може  бути зроблено.  Після взаємного заліку внаслідок пересортиці
до нестач застосовуються  норми  природного  убутку;  застосування
таких норм можливе тільки в разі виявлення фактичних нестач.
     Після виконання      наведеного      порядку     врегулювання
інвентаризаційних розбіжностей нестача цінностей для відшкодування
винуватими  особами  оцінюється  відповідно  до  законодавства про
обчислення шкоди від розкрадання,  нестачі,  знищення  і  псування
матеріальних цінностей.
     Усі факти  нестач  і  надлишків  відображаються  списанням  і
оприбуткуванням відповідних активів  з  відображенням  операційних
(інших)   витрат   і   доходів.  Суми  нестач,  що  підлягають  до
відшкодування   винними   особами,   відображаються   за   дебетом
субрахунку  375  "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" і
кредитом рахунків обліку доходів.  Розбіжності (кількісні, сумові)
на рахунках обліку цінностей, витрат і доходів майбутніх періодів,
зобов'язань і забезпечень,  розрахунків з  дебіторами  тощо  мають
усуватися  за результатами інвентаризації і ухваленого рішення про
їхнє врегулювання.  Керівник підприємства,  враховуючи особливості
утворення сумових розбіжностей, якщо інших заходів для запобігання
(попередження)  їхнього  утворення  вжити  неможливо,  для   більш
оперативного розгляду і врегулювання таких розбіжностей установлює
зменшену періодичність проведення інвентаризації  певних  об'єктів
обліку.
     Записи в  бухгалтерському  обліку,  пов'язані з урегулюванням
інвентаризаційних  розбіжностей,  роблять  у  тому  місяці,   коли
завершено   інвентаризацію,   а  щодо  розбіжностей,  установлених
інвентаризацією,  котра проводилася за станом на кінець року,  - в
грудні.
     Результати інвентаризаційної  роботи  мають  висвітлюватися в
примітках   (пояснювальній   записці)   до   річного   фінансового
(бухгалтерського)   звіту,   що   дасть   змогу   його   зовнішнім
користувачам дістати відповідну аналітичну інформацію.
     Наприкінці зазначимо,   що   основним   нормативно-методичним
документом з питань інвентаризації на підприємствах є Інструкція з
інвентаризації,  затверджена наказом Міністерства фінансів України
від 11.08.94 N 69 ( z0202-94 ) (із змінами, внесеними відповідними
наказами від 05.12.97 N 268 ( z0601-97 ),  від  26.05.2000  N  115
( z0339-00 ) і від 22.11.2004 N 731 ( z1560-04 ).





>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка