Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про визнання недійсними установчих документів

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 28.12.2005                                          Справа N 8/98
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 30.03.2006
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
     головуючого Невдашенко Л.П.
     суддів: Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
Дніпродзержинської  міської  організації  Українського  товариства
кролівників та звірівників-любителів, м. Дніпродзержинськ
     на постанову  від  10.10.2005 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
     у справі N 8/98
     господарського суду Дніпропетровської області
     за позовом     Дніпродзержинської     міської     організації
Українського товариства  кролівників   та   звірівників-любителів,
м. Дніпродзержинськ
     до
     - Дніпропетровської обласної    організації      Українського
товариства кролівників          та          звірівників-любителів,
м. Дніпропетровськ
     - Колективного підприємства "Подвір'я", м. Дніпродзержинськ
     3-я особа  -  Виконавчий  комітет  Дніпродзержинської міської
ради, м. Дніпродзержинськ
     про визнання недійсними установчих документів
     за участю представників сторін:
     від позивача - не з'явилися
     від відповідача - не з'явилися
     В С Т А Н О В И В:
 
     Рішенням господарського  суду  Дніпропетровської  області від
22.06.2005,  яке залишено без змін  постановою  Дніпропетровського
апеляційного  господарського  суду  від  10.10.2005  відмовлено  в
позові   Дніпродзержинській   міській   організації   Українського
товариства     кролівників     та     звірівників-любителів     до
Дніпропетровської  обласної  організації  Українського  товариства
кролівників  та  звірівників-любителів,  Колективного підприємства
"Подвір'я",  3-ої особи без самостійних вимог на предмет  спору  -
Виконавчого  комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання
розпорядження міського голови  м.  Дніпродзержинська  N  58-р  від
31.01.1997   р.,   установчого  договору  і  статуту  Колективного
підприємства  "Подвір'я"   недійсними,   виключення   Колективного
підприємства "Подвір'я" із державного реєстру.
 
     Суд мотивував  своє  рішення тим,  що відповідно до статті 71
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) загальний  строк  для  захисту
права  за позовом особи,  право якої порушено встановлюється в три
роки.
 
     Стаття 76 вище вказаного Кодексу ( 1540-06 )  передбачає,  що
перебіг  строку  позовної  давності  починається  з дня виникнення
права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася
або повинна була дізнатися про порушення свого права.
 
     Позов, зазначає суд,  подано до господарського суду за межами
строку позовної давності.
 
     Позивач не довів,  що  існували  перешкоди  для  звернення  з
позовом до суду в установлені законом строки.
 
     Керівництво і  члени  Дніпродзержинської  міської організації
Українського товариства кролівників і звірівників-любителів  знали
про  проведену  реорганізацію,  отримали  членство  в Колективному
підприємстві "Подвір'я", платили членські внески.
 
     Оскаржуючи постанову апеляційного суду  скаржник  просить  її
скасувати  і  справу  направити  на  новий  розгляд до суду першої
інстанції  посилаючись  на  те,   що   при   винесенні   постанови
апеляційним судом порушено норми матеріального права.
 
     Зокрема, частиною   2   ст.   80   Цивільного   кодексу  УРСР
( 1540-06 ) визначено,  що якщо суд, арбітраж, або третейський суд
визнають  поважною  причину  пропуску  строку  позовної  давності,
порушене право підлягає захисту.
 
     Скаржник зазначає,  що він  не  знав  та  не  міг  знати  про
порушення   здійснені  при  реєстрації  Колективного  підприємства
"Подвір'я",  тому що повністю був усунений від цього процесу і  не
мав жодної інформації стосовно засновників підприємства,  положень
статуту та установчого договору.
 
     Дослідивши доводи  касаційної  скарги,  перевіривши  юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
 
     Дніпродзержинська міська  організація Українського товариства
кролівників та звірівників-любителів звернулася до  господарського
суду із   позовом   про  визнання  розпорядження  міського  голови
м. Дніпродзержинська  N  58-р  від  31.01.1997   р.,   установчого
договору і статуту Колективного підприємства "Подвір'я" недійсними
та виключення КП "Подвір'я" із Державного реєстру.
 
     Судом першої  та  апеляційної   інстанції   встановлено,   що
Розпорядженням  міського голови міста Дніпродзержинська N 58-р від
31.01.1997   р.   було   зареєстроване   Колективне   підприємство
"Подвір'я". Згідно статуту зазначене підприємство створено на базі
колективу  Дніпродзержинської  міської  організації   Українського
товариства  кролівників  і звірівників-любителів згідно із Законом
України "Про підприємства України" ( 887-12 ).  Його засновником є
громадська  організація  -  Дніпропетровська  обласна  організація
Українського товариства кролівників і звірівників-любителів.
 
     У відповідності з ст.  71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 )
загальний  строк  для  захисту права за позовом особи,  право якої
порушено (позовна давність),  встановлюється в три  роки.  Перебіг
строку  позовної  давності  починається  з дня виникнення права на
позов.  Право на позов виникає з дня,  коли  особа  дізналася  або
повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР).
 
     Судами попередніх інстанцій встановлено,  що позивач знав про
проведену реорганізацію,  що підтверджується  матеріалами  справи,
зокрема  позивач  отримав  членство  в  Колективному  підприємстві
"Подвір'я", платив членські внески.
 
     З моменту  реєстрації  Колективного  підприємства  "Подвір'я"
пройшло  майже  вісім  років,  а  тому  суди  попередніх інстанцій
прийшли до підставного висновку про те, що позивачем пропущено 3-х
річний строк позовної давності.
 
     Статтею 80 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) визначено,  що
закінчення строку  позовної  давності  до  пред'явлення  позову  є
підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський
суд визнає поважною причини  пропуску  строку  позовної  давності,
порушене право підлягає захистові.
 
     Відповідно до  ст.  33  ГПК України ( 1798-12 ) кожна сторона
повинна довести ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на
підставу своїх вимог і заперечень.
 
     В позовній  заяві  позивач  вказав  на  пропущений  ним строк
позовної давності, але доказів наявності будь-яких поважних причин
пропуску цього строку не надав.
 
     Посилання скаржника на те, що він не знав та не міг знати про
порушення  здійснені  при  реєстрації  Колективного   підприємства
"Подвір'я",  оскільки  був  усунений  від цього процесу перевірено
судом апеляційної інстанції та відхилено як необґрунтоване, а тому
додаткова оцінка  цих  обставин  відповідно  ч.  2  ст.  111-7 ГПК
України (  1798-12  )  не  відноситься  до  юрисдикції  касаційної
інстанції.
 
     Суд першої   та   апеляційної   інстанції,   при    винесенні
оскаржуваних  рішень повно і всебічно з'ясували фактичні обставини
справи,  дослідили та надав  оцінку  як  доводам  позивача  так  і
запереченням відповідача.
 
     В решті  касаційна  скарга  стосується  спростування обставин
справи,  встановлених  судом  апеляційної   інстанції,   а   також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів,  тому судом
касаційної інстанції до уваги не приймаються з  огляду  на  вимоги
ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ).
 
     Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
 
     З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку,  дану Дніпропетровським апеляційним господарським
судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи
та чинному законодавстві  і  підстав  для  задоволення  касаційної
скарги не вбачає.
 
     Керуючись ст.ст.    111-5,   111-9,   111-10   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ),  Вищий  господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.10.2005 у справі N 8/98  залишити  без  змін,  а  касаційну
скаргу без задоволення.
 
 Головуючий:                                          Л.Невдашенко
 
 Судді:                                                 М.Михайлюк
                                                      Н.Дунаєвська





>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка